Притчи 5
1 Сын мой! внимай мудрости моей, и приклони ухо твое к разуму моему,
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 чтобы соблюсти рассудительность, и чтобы уста твои сохранили знание. Не внимай льстивой женщине;
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 ибо мед источают уста чужой жены, и мягче елея речь ее;
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 но последствия от нее горьки, как полынь, остры, как меч обоюдоострый;
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 Если бы ты захотел постигнуть стезю жизни ее, то пути ее непостоянны, и ты не узнаешь их.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Итак, дети, слушайте меня и не отступайте от слов уст моих.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Держи дальше от нее путь твой и не подходи близко к дверям дома ее,
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 чтобы здоровья твоего не отдать другим и лет твоих мучителю;
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 чтобы не насыщались силою твоею чужие, и труды твои не были для чужого дома.
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 И ты будешь стонать после, когда плоть твоя и тело твое будут истощены, -
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 и скажешь: “Зачем я ненавидел наставление, и сердце мое пренебрегало обличением,
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 и я не слушал голоса учителей моих, не приклонял уха моего к наставникам моим:
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 едва не впал я во всякое зло среди собрания и общества!”
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Пей воду из твоего водоема и текущую из твоего колодезя.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Пусть не разливаются источники твои по улице, потоки вод - по площадям;
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 пусть они будут принадлежать тебе одному, а не чужим с тобою.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Источник твой да будет благословен; и утешайся женою юности твоей,
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 любезною ланью и прекрасною серною: груди ее да упоявают тебя во всякое время, любовью ее услаждайся постоянно.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 И для чего тебе, сын мой, увлекаться постороннею и обнимать груди чужой?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Ибо пред очами Господа пути человека, и Он измеряет все стези его.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Беззаконного уловляют собственные беззакония его, и в узах греха своего он содержится:
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 он умирает без наставления, и от множества безумия своего теряется.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
