От Луки 20
1 В один из тех дней, когда Он учил народ в храме и благовествовал, приступили первосвященники и книжники со старейшинами,
Одного дня, коли [Ісус] навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
2 и сказали Ему: скажи нам, какою властью Ты это делаешь, или кто дал Тебе власть сию?
й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?
3 Он сказал им в ответ: спрошу и Я вас об одном, и скажите Мне:
[Ісус] сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:
4 крещение Иоанново с небес было, или от человеков?
Іванове хрещення було з Неба чи від людей?
5 Они же, рассуждая между собою, говорили: если скажем: с небес, то скажет: почему же вы не поверили ему?
Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
6 а если скажем: от человеков, то весь народ побьет нас камнями, ибо он уверен, что Иоанн есть пророк.
Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.
7 И отвечали: не знаем откуда.
Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.
8 Иисус сказал им: и Я не скажу вам, какою властью это делаю.
Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.
9 И начал Он говорить к народу притчу сию: один человек насадил виноградник и отдал его виноградарям, и отлучился на долгое время;
І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.
10 и в свое время послал к виноградарям раба, чтобы они дали ему плодов из виноградника; но виноградари, прибив его, отослали ни с чем.
Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.
11 Еще послал другого раба; но они и этого, прибив и обругав, отослали ни с чем.
Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.
12 И еще послал третьего; но они и того, изранив, выгнали.
Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з [виноградника].
13 Тогда сказал господин виноградника: что мне делать? Пошлю сына моего возлюбленного; может быть, увидев его, постыдятся.
Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю [до них] мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»
14 Но виноградари, увидев его, рассуждали между собою, говоря: это наследник; пойдем, убьем его, и наследство его будет наше.
Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!»
15 И, выведя его вон из виноградника, убили. Что же сделает с ними господин виноградника?
Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?
16 Придет и погубит виноградарей тех, и отдаст виноградник другим. Слышавшие же это сказали: да не будет!
Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!
17 Но Он, взглянув на них, сказал: что значит сие написанное: камень, который отвергли строители, тот самый сделался главою угла?
Але [Ісус], подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?
18 Всякий, кто упадет на тот камень, разобьется, а на кого он упадет, того раздавит.
Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.
19 И искали в это время первосвященники и книжники, чтобы наложить на Него руки, но побоялись народа, ибо поняли, что о них сказал Он эту притчу.
Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.
20 И, наблюдая за Ним, подослали лукавых людей, которые, притворившись благочестивыми, уловили бы Его в каком-либо слове, чтобы предать Его начальству и власти правителя.
І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.
21 И они спросили Его: Учитель! мы знаем, что Ты правдиво говоришь и учишь и не смотришь на лице, но истинно пути Божию учишь;
Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.
22 позволительно ли нам давать подать кесарю, или нет?
Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?
23 Он же, уразумев лукавство их, сказал им: что вы Меня искушаете?
Зрозумівши їхню хитрість, [Ісус] сказав їм:
24 Покажите Мне динарий: чье на нем изображение и надпись? Они отвечали: кесаревы.
―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря!
25 Он сказал им: итак, отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу.
Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!
26 И не могли уловить Его в слове перед народом, и, удивившись ответу Его, замолчали.
Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
27 Тогда пришли некоторые из саддукеев, отвергающих воскресение, и спросили Его:
Тоді підійшли [до Ісуса] деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння [з мертвих], і запитали Його:
28 Учитель! Моисей написал нам, что если у кого умрет брат, имевший жену, и умрет бездетным, то брат его должен взять его жену и восставить семя брату своему.
―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
29 Было семь братьев, первый, взяв жену, умер бездетным;
Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
30 взял ту жену второй, и тот умер бездетным;
Потім другий
31 взял ее третий; также и все семеро, и умерли, не оставив детей;
і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
32 после всех умерла и жена;
Після всіх померла й жінка.
33 итак, в воскресение которого из них будет она женою, ибо семеро имели ее женою?
Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
Ісус відповів їм: ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж. (aiōn g165)
35 а сподобившиеся достигнуть того века и воскресения из мертвых ни женятся, ни замуж не выходят, (aiōn g165)
Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. (aiōn g165)
36 и умереть уже не могут, ибо они равны Ангелам и суть сыны Божии, будучи сынами воскресения.
І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.
37 А что мертвые воскреснут, и Моисей показал при купине, когда назвал Господа Богом Авраама и Богом Исаака и Богом Иакова.
А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.
38 Бог же не есть Бог мертвых, но живых, ибо у Него все живы.
Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!
39 На это некоторые из книжников сказали: Учитель! Ты хорошо сказал.
Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав!
40 И уже не смели спрашивать Его ни о чем. Он же сказал им:
І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
41 как говорят, что Христос есть Сын Давидов,
Потім [Ісус] запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?
42 а сам Давид говорит в книге псалмов: сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня,
Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,
43 доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих?
доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
44 Итак, Давид Господом называет Его; как же Он Сын ему?
Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
45 И когда слушал весь народ, Он сказал ученикам Своим:
Коли весь народ слухав, [Ісус] промовив до учнів:
46 остерегайтесь книжников, которые любят ходить в длинных одеждах и любят приветствия в народных собраниях, председания в синагогах и предвозлежания на пиршествах,
«Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
47 которые поедают домы вдов и лицемерно долго молятся; они примут тем большее осуждение.
Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
