К Евреям 8

1 Главное же в том, о чем говорим, есть то: мы имеем такого Первосвященника, Который воссел одесную престола величия на небесах

Тепер головне, про що ми говоримо: ми маємо Первосвященника, Який сів праворуч від престолу Величності на небі.

2 и есть священнодействователь святилища и скинии истинной, которую воздвиг Господь, а не человек.

Він є Служителем Святилища та справжньої Оселі, встановленої Господом, а не людиною.

3 Всякий первосвященник поставлен для приношения даров и жертв; а потому нужно было, чтобы и Сей также имел, что принесть.

Бо кожен первосвященник призначений приносити дари і жертви, тому й потрібно було, щоб і Цей мав що принести.

4 Если бы Он оставался на земле, то не был бы священником; потому что здесь такие священники, которые по закону приносят дары,

Якби Він був на землі, то не був би священником, бо вже є священники, які приносять дари за Законом.

5 Которые служат образу и тени небесного, как сказано было Моисею, когда он приступал к совершению скинии: “смотри”, сказано, “сделай все по образу, показанному тебе на горе”.

Вони служать подобою і тінню небесних [речей]. Ось чому Мойсей, коли збирався будувати Оселю, був попереджений: «Дивись, – сказав [Бог], – зроби все за тим зразком, який тобі показано на горі».

6 Но Сей Первосвященник получил служение тем превосходнейшее, чем лучшего он ходатай завета, который утвержден на лучших обетованиях.

Але тепер [Ісусові] було доручено краще служіння, оскільки Він є посередником кращого Завіту, заснованого на кращих обітницях.

7 Ибо, если бы первый завет был без недостатка, то не было бы нужды искать места другому.

Бо якби перший [Завіт] був бездоганним, то не було б потреби в другому.

8 Но пророк, укоряя их, говорит: “вот, наступают дни, говорит Господь, когда Я заключу с домом Израиля и с домом Иуды новый завет,

Але [Бог], докоряючи їм, каже: «Ось надходять дні, – говорить Господь, – коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Юди Новий Завіт.

9 Не такой завет, какой Я заключил с отцами их в то время, когда взял их за руку, чтобы вывести их из земли Египетской; потому что они не пребыли в том завете Моем, и Я пренебрег их, говорит Господь.

[Однак] не такий Завіт, який Я уклав з їхніми предками, коли Я взяв їх за руку, щоб вивести з Єгипту, бо вони не залишилися [вірними] Моєму Завіту, і Я відвернувся від них, – каже Господь. –

10 Вот завет, который завещаю дому Израилеву после тех дней, говорит Господь: вложу законы Мои в мысли их и напишу их на сердца их, и буду их Богом, а они будут Моим народом.

Ось Завіт, який Я укладу з домом Ізраїлю після цих днів, – говорить Господь. – Я вкладу Мої закони в їхній розум і напишу їх на їхніх серцях. Я буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом.

11 И не будет учить каждый ближнего своего и каждый брата своего, говоря: познай Господа; потому что все, от малого до большого, будут знать Меня.

Вони більше не навчатимуть свого ближнього й свого брата, кажучи: „Пізнай Господа“, тому що вони всі будуть Мене знати, від малого до великого.

12 Потому что Я буду милостив к неправдам их и грехов их и беззаконий их не воспомяну более”.

Бо Я буду милосердний до їхньої неправедності і їхніх гріхів більше не згадуватиму».

13 Говоря “новый”, показал ветхость первого; а ветшающее и стареющее близко к уничтожению.

Називаючи цей [Завіт] «новим», Він тим самим оголосив перший [завіт] застарілим, а те, що застаріло, незабаром зникне.