К Евреям 10
1 Закон, имея тень будущих благ, а не самый образ вещей, одними и теми же жертвами, каждый год постоянно приносимыми, никогда не может сделать совершенными приходящих с ними.
Закон, маючи лише тінь майбутніх благ, а не саму сутність речей, ніколи не може одними й тими ж жертвами, що повторюються рік за роком, зробити досконалими тих, що приходять [із ними].
2 Иначе бы перестали бы приносить их, потому что приносящие жертву, бывши очищены однажды, не имели бы никакого сознания грехов.
Інакше хіба не перестали б їх приносити? Бо ті, що вклоняються, були б очищені раз і назавжди й більше не усвідомлювали б вини за свої гріхи.
3 Но жертвами каждогодно напоминается о грехах;
Але ці [жертви] є щорічним нагадуванням про гріхи,
4 Ибо невозможно, чтобы кровь козлов и тельцов уничтожала грехи.
бо неможливо, щоб кров биків і козлів усувала гріхи.
5 Посему Христос, входя в мир, говорит: “жертвы и приношения Ты не восхотел, но тело уготовал Мне.
Тому [Христос], приходячи у світ, каже: «Не забажав Ти ані жертви, ані дару, але приготував Мені тіло.
6 Всесожжения и жертвы за грех не угодны Тебе.
Ні цілопалення, ні [жертви] за гріх Ти не вимагав.
7 Тогда Я сказал: вот, иду, как в начале книги записано о Мне, исполнить волю Твою, Боже”.
Тоді сказав Я: „Ось Я прийшов, у сувої книги написано про Мене. [Я бажаю] виконати Твою волю, Боже“».
8 Сказав прежде, что ни жертвы, ни приношения, ни всесожжений, ни жертвы за грех, - которые приносятся по закону, - Ты не восхотел и не благоизволил,
Спочатку Він сказав: «Ні жертв, ні дарів, ні цілопалень, ні [жертв] за гріх Ти не бажав і не був задоволений [ними]», [хоча] вони й приносилися відповідно до Закону.
9 Потом прибавил: “вот, иду исполнить волю Твою, Боже”. Отменяет первое, чтобы постановить второе.
Тоді Він сказав: «Ось Я прийшов, щоб виконати Твою волю». Він скасовує перше, щоб встановити друге.
10 По сей-то воле освящены мы единократным принесением тела Иисуса Христа.
Відповідно до цього волевиявлення ми були освячені жертвою тіла Ісуса Христа раз і назавжди.
11 И всякий священник ежедневно стоит в служении и многократно приносит одни и те же жертвы, которые никогда не могут истребить грехов.
Кожен священник щодня стоїть та виконує [своє] служіння, знову й знову приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть усунути гріхів.
12 Он же, принесши одну жертву за грехи, навсегда воссел одесную Бога,
Але [Христос], принісши одну жертву за гріхи, сів назавжди праворуч від Бога,
13 Ожидая затем, доколе враги Его будут положены в подножие ног Его.
і з того часу Він чекає, коли Його вороги стануть підніжком Його ніг.
14 Ибо Он одним приношением навсегда сделал совершенными освящаемых.
Бо однією жертвою Він зробив досконалими тих, що освячуються.
15 О сем свидетельствует вам и Дух Святый; ибо сказано:
Святий Дух нам також свідчить про це, бо сказано:
16 “Вот завет, который завещаю им после тех дней, говорит Господь: вложу законы Мои в сердца их и в мыслях их напишу их,
«Ось Завіт, який Я укладу з ними після цих днів, – говорить Господь. – Я вкладу Мої закони в їхні серця і напишу його в їхньому розумі».
17 И грехов их и беззаконий их уже не воспомяну более”.
Потім [Він] додає: «Їхніх гріхів та їхніх беззаконь більше не згадуватиму».
18 А где прощение грехов, там не нужно приношение за них.
А там, де прощення, жертва за гріх більше не потрібна.
19 Итак, братия, имея дерзновение входить во святилище посредством Крови Иисуса Христа, путем новым и живым,
Отже, брати, маючи можливість завдяки крові Ісуса впевнено увійти до Святая Святих
20 Который Он вновь открыл нам чрез завесу, то есть, плоть Свою,
новим і живим шляхом, який відкритий нам через завісу, тобто через Його тіло,
21 И имея великого Священника над домом Божиим,
і маючи Великого Священника над Домом Божим,
22 Да приступаем с искренним сердцем, с полною верою, кроплением очистивши сердца от порочной совести, и омывши тело водою чистою,
наближаймося [до Бога] зі щирим серцем у повноті віри, очистивши свої серця від заплямованого сумління та обмивши тіла чистою водою.
23 Будем держаться исповедания упования неуклонно, ибо верен Обещавший;
Непохитно тримаймося надії, яку сповідуємо, бо Той, Хто обіцяв, – вірний.
24 Будем внимательны друг ко другу, поощряя к любви и добрым делам;
Пильнуймо й спонукаймо одне одного до любові та добрих справ,
25 Не будем оставлять собрания своего, как есть у некоторых обычай, но будем увещавать друг друга, и тем более, чем более усматриваете приближение дня оного.
не залишаймо наших спільних зустрічей, як це звикли робити деякі, а заохочуймо одне одного, тим більше, коли бачите, що День наближається.
26 Ибо если мы, получивши познание истины, произвольно грешим, то не остается более жертвы за грехи,
Бо якщо ми навмисно грішимо після того, як отримали знання істини, то не залишиться вже жертви за гріхи,
27 Но некое страшное ожидание суда и ярость огня, готового пожрать противников.
а лише страшне очікування суду та палючого вогню, який поглине ворогів [Божих].
28 Если отвергшийся закона Моисеева при двух или трех свидетелях, без милосердия наказывается смертью,
Бо хто порушував Закон Мойсея, той без милосердя гинув за свідченнями двох або трьох свідків.
29 То сколь тягчайшему, думаете, наказанию повинен будет тот, кто попирает Сына Божия и не почитает за святыню кровь завета, которою освящен, и Духа благодати оскорбляет?
Подумайте, наскільки ж суворішого покарання заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, хто не шанує крові Завіту, яка його освятила, і хто образив Духа благодаті?
30 Мы знаем Того, Кто сказал: “у Меня отмщение, Я воздам, говорит Господь”. И еще: “Господь будет судить народ Свой”.
Бо ми знаємо Того, Хто сказав: «Мені належить помста і відплата» і знову: «Господь судитиме Свій народ».
31 Страшно впасть в руки Бога живого!
Страшно потрапити в руки живого Бога!
32 Вспомните прежние дни ваши, когда вы, бывши просвещены, выдержали великий подвиг страданий,
Згадайте попередні дні, коли, отримавши світло, ви витерпіли велику боротьбу, [сповнену] страждань,
33 То сами среди поношений и скорбей служа зрелищем для других, то принимая участие в других, находящихся в таком же состоянии,
коли вас публічно піддавали образам і переслідуванням, а часом ви стояли пліч-о-пліч із тими, до кого так ставились.
34 Ибо вы и моим узам сострадали, и расхищение имения вашего приняли с радостью, зная, что есть у вас на небесах имущество лучшее и непреходящее.
Ви співчували тим, хто перебував у в’язниці, і з радістю прийняли розграбування вашого майна, знаючи, що ви маєте краще та вічне майно на небі.
35 Итак не оставляйте упования вашего, которому предстоит великое воздаяние.
Тому не залишайте вашої впевненості, яка принесе щедру нагороду.
36 Терпение нужно вам, чтобы исполнивши волю Божию, получить обещанное;
Вам потрібна наполегливість, щоб виконувати волю Божу й отримати те, що Він обіцяв.
37 ибо еще немного, очень немного, и Грядущий приидет и не умедлит.
Бо «ще трохи, і Той, Хто має прийти, прийде й не забариться.
38 Праведный верою жив будет; а если кто поколеблется, не благоволит к тому душа Моя.
Але Мій праведник житиме вірою, і якщо він відступить, Моя душа його не вподобає».
39 Мы же не из колеблющихся на погибель, но стоим в вере ко спасению души.
Ми ж належимо не до тих, хто відступає на свою загибель, а до тих, хто має віру та спасіння душі.
