Деяния 20
1 По прекращении мятежа Павел, призвав учеников, и дав им наставления, и простившись с ними, вышел и пошел в Македонию.
Після того, як заворушення закінчилися, Павло, зібравши учнів, підбадьорив їх і, попрощавшись із ними, пішов до Македонії.
2 Пройдя же те места и преподав верующим обильные наставления, пришел в Елладу.
Проходячи тими краями, [Павло] підбадьорював учнів багатьма словами, а потім прийшов до Греції,
3 Там пробыл он три месяца. Когда же, по случаю возмущения, сделанного против него Иудеями, он хотел отправиться в Сирию, то пришло ему на мысль возвратиться через Македонию.
де пробув три місяці. Коли збирався відплисти до Сирії, юдеї вчинили проти нього змову. Дізнавшись про це, він вирішив повернутися через Македонію.
4 Его сопровождали до Асии Сосипатр Пирров, Вериянин, и из Фессалоникийцев Аристарх и Секунд, и Гаий Дервянини Тимофей, и Асийцы Тихик и Трофим.
Разом із ним пішов Сопатер, син Пірра з Вереї, Аристарх та Секунд із Солуня, Гай із Дервії, Тимофій, Тихик і Трохим з Азії.
5 Они, пойдя вперед, ожидали нас в Троаде.
Вони пішли вперед і чекали нас у Троаді.
6 А мы, после дней опресночных, отплыли из Филипп и дней в пять прибыли к ним в Троаду, где пробыли семь дней.
Ми ж після днів свята Опрісноків відпливли з Филиппи й через п’ять днів прибули до них у Троаду, де провели сім днів.
7 В первый же день недели, когда ученики собрались для преломления хлеба, Павел, намереваясь отправиться в следующий день, беседовал с ними и продолжил слово до полуночи.
Першого дня тижня ми зібралися на ламанні хліба. Павло, маючи намір наступного дня вирушити в подорож, говорив з учнями й продовжив промову до півночі.
8 В горнице, где мы собрались, было довольно светильников.
У верхній кімнаті, де ми зібралися, було багато світильників.
9 Во время продолжительной беседы Павловой один юноша, именем Евтих, сидевший на окне, погрузился в глубокий сон и, пошатнувшись, сонный упал вниз с третьего жилья, и поднят мертвым.
Один юнак, на ім’я Євтих, сидів на вікні. А оскільки Павло говорив довго, юнака здолав міцний сон, він похитнувся та впав із третього поверху. Коли його підняли, він був мертвий.
10 Павел, сойдя, пал на него и, обняв его, сказал: не тревожьтесь, ибо душа его в нем.
Павло зійшов вниз, припав до нього та, обійнявши, сказав: «Не турбуйтеся, бо його душа ще в ньому».
11 Взойдя же, и преломив хлеб, и вкусив, беседовал довольно, даже до рассвета, и потом вышел.
Після цього Павло повернувся нагору, переломив хліб та їв. Він говорив із ними довго, аж до світанку, а потім вирушив у дорогу.
12 Между тем отрока привели живого и немало утешились.
А хлопця привели живого, і всіх це дуже втішило.
13 Мы пошли вперед на корабль и поплыли в Асс, чтобы взять оттуда Павла; ибо он так приказал нам, намереваясь сам идти пешком.
Ми попливли наперед кораблем до Асси, щоб звідти забрати Павла. Він сам так звелів, тому що хотів подорожувати пішки.
14 Когда же он сошелся с нами в Ассе, то, взяв его, мы прибыли в Митилину.
Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і прибули до Мітилени.
15 И, отплыв оттуда, в следующий день мы остановились против Хиоса, а на другой пристали к Самосу и, побывав в Трогиллии, в следующий день прибыли в Милит,
Відпливши звідти, наступного дня прибули до Хіосу; а ще через день припливли до Самоса й, пробувши день у Трогілії, назавтра дісталися до Мілета.
16 ибо Павлу рассудилось миновать Ефес, чтобы не замедлить ему в Асии; потому что он поспешал, если можно, в день Пятидесятницы быть в Иерусалиме.
Павло вирішив проминути Ефес і не затримуватися в Азії: він поспішав, щоб, якщо буде можливо, бути в Єрусалимі на день П’ятдесятниці.
17 Из Милита же послав в Ефес, он призвал пресвитеров церкви,
З Мілета Павло надіслав до Ефеса й покликав пресвітерів церкви.
18 и, когда они пришли к нему, он сказал им: вы знаете, как я с первого дня, в который пришел в Асию, все время был с вами,
Коли вони прийшли, він сказав їм: «Ви знаєте, як я з першого дня, відколи прийшов до Азії, був із вами весь час.
19 работая Господу со всяким смиренномудрием и многими слезами, среди искушений, приключавшихся мне по злоумышлениям Иудеев;
Я з усією покорою та сльозами служив Господеві серед випробувань, що трапилися зі мною через змови юдеїв.
20 как я не пропустил ничего полезного, о чем вам не проповедывал бы и чему не учил бы вас всенародно и по домам,
Я не поминув нічого корисного для вас, проповідував та навчав прилюдно та по домах,
21 возвещая Иудеям и Еллинам покаяние пред Богом и веру в Господа нашего Иисуса Христа.
засвідчуючи юдеям та грекам про покаяння перед Богом та віру в Господа нашого Ісуса.
22 И вот, ныне я, по влечению Духа, иду в Иерусалим, не зная, что там встретится со мною;
І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду до Єрусалима, не знаючи, що там зі мною станеться.
23 только Дух Святый по всем городам свидетельствует, говоря, что узы и скорби ждут меня.
Тільки Дух Святий у кожному місті свідчить мені, кажучи, що на мене чекають кайдани та страждання.
24 Но я ни на что не взираю и не дорожу своею жизнью, только бы с радостью совершить поприще мое и служение, которое я принял от Господа Иисуса, проповедать Евангелие благодати Божией.
Але я ні про що не турбуюся й не дорожу своїм життям, тільки б мені звершити мій шлях та служіння, яке я отримав від Господа Ісуса, – свідчити Добру Звістку благодаті Божої.
25 И ныне, вот, я знаю, что уже не увидите лица моего все вы, между которыми ходил я, проповедуя Царствие Божие.
І тепер я знаю, що всі ви, між ким я ходив та проповідував Царство [Боже], більше не побачите мого обличчя.
26 Посему свидетельствую вам в нынешний день, что чист я от крови всех,
Тому я свідчу сьогодні: я чистий від крові всіх,
27 ибо я не упускал возвещать вам всю волю Божию.
бо не ухилявся вам звіщати всю волю Божу.
28 Итак внимайте себе и всему стаду, в котором Дух Святый поставил вас блюстителями, пасти Церковь Господа и Бога, которую Он приобрел Себе кровию Своею.
Пильнуйте себе й усю отару, над якою Дух Святий поставив вас єпископами, щоби пасти Церкву Божу, яку Він придбав Своєю кров’ю.
29 Ибо я знаю, что по отшествии моем войдут к вам лютые волки, не щадящие стада;
Я знаю, що після мого відходу до вас прийдуть люті вовки, які не щадитимуть отари.
30 и из вас самих восстанут люди, которые будут говорить превратно, дабы увлечь учеников за собою.
Навіть серед вас постануть люди, які почнуть спотворювати істину, щоб повести учнів за собою.
31 Посему бодрствуйте, памятуя, что я три года день и ночь непрестанно со слезами учил каждого из вас.
Тому пильнуйте! Пам’ятайте, що я три роки вдень та вночі зі сльозами наставляв кожного з вас.
32 И ныне предаю вас, братия, Богу и слову благодати Его, могущему назидать вас более и дать вам наследие со всеми освященными.
І тепер доручаю вас Богові та Слову благодаті Його, яке може [вас] збудувати й дати спадщину між усіма святими.
33 Ни серебра, ни золота, ни одежды я ни от кого не пожелал:
Я ні від кого не жадав ні срібла, ні золота, ні одягу.
34 сами знаете, что нуждам моим и нуждам бывших при мне послужили руки мои сии.
Ви самі знаєте, що ці руки служили моїм потребам і тих, хто був зі мною.
35 Во всем показал я вам, что, так трудясь, надобно поддерживать слабых и памятовать слова Господа Иисуса, ибо Он Сам сказал: “блаженнее давать, нежели принимать”.
У всьому я показував вам, що, працюючи так, ми повинні допомагати немічним і пам’ятати слова Господа Ісуса: „Блаженніше давати, ніж отримувати“».
36 Сказав это, он преклонил колени свои и со всеми ими помолился.
Сказавши це, він став на коліна та разом з усіма помолився.
37 Тогда немалый плач был у всех, и, падая на выю Павла, целовали его,
Тоді всі почали плакати й, припавши до шиї Павла, цілували його.
38 скорбя особенно от сказанного им слова, что они уже не увидят лица его. И провожали его до корабля.
Найбільше всіх засмутили слова Павла про те, що вони більше не побачать його обличчя. Потім провели його до корабля.
