Деяния 14

1 В Иконии они вошли вместе в Иудейскую синагогу и говорили так, что уверовало великое множество Иудеев и Еллинов.

В Іконії Павло та Варнава увійшли також в юдейську синагогу та говорили так [переконливо], що багато юдеїв та греків увірувало.

2 А неверующие Иудеи возбудили и раздражили против братьев сердца язычников.

Ті ж юдеї, які відмовилися повірити, підбурили та роз’ятрили душі язичників проти братів.

3 Впрочем, они пробыли здесь довольно времени, смело действуя о Господе, Который, во свидетельство слову благодати Своей, творил руками их знамения и чудеса.

Однак [Павло та Варнава] залишалися там досить довго. Вони сміливо говорили про Господа, Який свідчив про Слово благодаті, роблячи чудеса та знамення через їхні руки.

4 Между тем народ в городе разделился: и одни были на стороне Иудеев, а другие на стороне Апостолов.

Мешканці міста розділилися: одні підтримували юдеїв, а інші – апостолів.

5 Когда же язычники и Иудеи со своими начальниками устремились на них, чтобы посрамить и побить их камнями,

Язичники та юдеї разом із керівниками задумали закидати їх камінням.

6 они, узнав о сем, удалились в Ликаонские города Листру и Дервию и в окрестности их

Дізнавшись про це, [Павло та Варнава] втекли до міст Лікаонії – Лістри, Дервії та околиць,

7 и там благовествовали.

де продовжували проповідувати Добру Звістку.

8 В Листре некоторый муж, не владевший ногами, сидел, будучи хром от чрева матери своей, и никогда не ходил.

У Лістрі сидів безсилий чоловік, який ніколи не ходив, тому що був калікою від народження.

9 Он слушал говорившего Павла, который, взглянув на него и увидев, что он имеет веру для получения исцеления,

Він слухав, як говорив Павло. Поглянувши на нього уважно й побачивши, що той має віру для зцілення,

10 сказал громким голосом: тебе говорю во имя Господа Иисуса Христа: стань на ноги твои прямо. И он тотчас вскочил и стал ходить.

[Павло] голосно промовив: «Встань прямо на ноги!» Той піднявся й почав ходити.

11 Народ же, увидев, что сделал Павел, возвысил свой голос, говоря по-ликаонски: боги в образе человеческом сошли к нам.

Люди, побачивши, що зробив Павло, почали голосно говорити лікаонською: «Боги до нас зійшли в людській подобі!»

12 И называли Варнаву Зевсом, а Павла Ермием, потому что он начальствовал в слове.

Вони назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, оскільки він був головним у промові.

13 Жрец же идола Зевса, находившегося перед их городом, приведя к воротам волов и принеся венки, хотел вместе с народом совершить жертвоприношение.

Жрець Зевса, храм якого був перед містом, привів биків із вінками до воріт, бажаючи разом із народом принести жертву.

14 Но Апостолы Варнава и Павел, услышав о сем, разодрали свои одежды и, бросившись в народ, громогласно говорили:

Коли апостоли Варнава та Павло почули про це, то роздерли свій одяг, кинулися до натовпу та закричали:

15 мужи! что вы это делаете? И мы - подобные вам человеки, и благовествуем вам, чтобы вы обратились от сих ложных к Богу Живому, Который сотворил небо, и землю, и море, и все, что в них,

«Люди, навіщо ви це робите? Ми такі ж люди, як і ви! Ми звіщаємо вам Добру Звістку, щоб ви відвернулися від цих марнот до живого Бога, Який створив небеса, землю, море й усе, що в них.

16 Который в прошедших родах попустил всем народам ходить своими путями,

У минулому Він дозволяв усім народам ходити своїми шляхами,

17 хотя и не переставал свидетельствовать о Себе благодеяниями, подавая нам с неба дожди и времена плодоносные и исполняя пищею и веселием сердца наши.

хоч і не залишав їх без свідоцтва про Себе, роблячи добро, даючи дощі з неба та врожайні часи, наповняючи їжею й радощами серця ваші».

18 И, говоря сие, они едва убедили народ не приносить им жертвы и идти каждому домой. Между тем как они, оставаясь там, учили,

І, говорячи це, ледве переконали народ, щоб не приносили їм жертви.

19 из Антиохии и Иконии пришли некоторые Иудеи и, когда Апостолы смело проповедывали, убедили народ отстать от них, говоря: они не говорят ничего истинного, а все лгут. И, возбудив народ, побили Павла камнями и вытащили за город, почитая его умершим.

Однак деякі юдеї, які прийшли з Антіохії та Іконії, схилили натовп [на свій бік]. Вони побили Павла камінням та виволікли його за місто, думаючи, що він уже помер.

20 Когда же ученики собрались около него, он встал и пошел в город, а на другой день удалился с Варнавою в Дервию.

Але коли учні зібралися навколо нього, він піднявся та повернувся в місто. Наступного дня він разом із Варнавою вирушив у Дервію.

21 Проповедав Евангелие сему городу и приобретя довольно учеников, они обратно проходили Листру, Иконию и Антиохию,

У цьому місті вони проповідували Добру Звістку й набули чимало учнів. Потім повернулися до Лістри, Іконії та Антіохії.

22 утверждая души учеников, увещевая пребывать в вере и поучая, что многими скорбями надлежит нам войти в Царствие Божие.

[Павло та Варнава] зміцнювали душі учнів, закликаючи їх продовжувати твердо вірити, та [навчали], що через великі скорботи нам треба увійти в Царство Боже.

23 Рукоположив же им пресвитеров к каждой церкви, они помолились с постом и предали их Господу, в Которого уверовали.

Вони обрали пресвітерів для кожної церкви й постом та молитвою передали їх Господеві, в Якого увірували.

24 Потом, пройдя через Писидию, пришли в Памфилию

Далі, пройшовши Пісідію, [Павло та Варнава] прийшли до Памфілії.

25 и, проповедав слово Господне в Пергии, сошли в Атталию;

Звістивши Слово в Пергії, прийшли до Атталії.

26 а оттуда отплыли в Антиохию, откуда были преданы благодати Божией на дело, которое и исполнили.

Звідти відпливли до Антіохії, де були передані благодаті Божій для справи, яку виконали.

27 Прибыв туда и собрав церковь, они рассказали все, что сотворил Бог с ними и как Он отверз дверь веры язычникам.

Повернувшись, вони скликали всю церкву та розповіли, як багато Бог зробив через них і як Він відчинив для язичників двері віри.

28 И пребывали там немалое время с учениками.

Вони залишалися з учнями чимало часу.