1-е Коринфянам 4

1 Итак каждый должен разуметь нас, как служителей Христовых и домостроителей таин Божиих.

Нехай люди сприймають нас як слуг Христа й управителів Божих таємниць.

2 От домостроителей же требуется, чтобы каждый оказался верным.

А від управителів вимагається, щоб кожен був вірний.

3 Для меня очень мало значит, как судите обо мне вы или как судят другие люди; я и сам не сужу о себе.

І мене найменше хвилює те, як мене судитимете ви чи людський суд. Навіть більше, я й сам себе не осуджую.

4 Ибо хотя я ничего не знаю за собою, но тем не оправдываюсь; судия же мне Господь.

Моє сумління чисте, але не через це я виправданий: Господь – Той, Хто судить мене.

5 Посему не судите никак прежде времени, пока не придет Господь, Который и осветит скрытое во мраке и обнаружит сердечные намерения, и тогда каждому будет похвала от Бога.

Тому нічого не судіть передчасно, поки не прийде Господь, Який освітить заховане в темряві та покаже наміри сердець. Тоді кожен отримає свою похвалу від Бога.

6 Это, братия, приложил я к себе и Аполлосу ради вас, чтобы вы научились от нас не мудрствовать сверх того, что написано, и не превозносились один перед другим.

Це, брати, я відніс до себе та Аполлоса задля вас, щоб від нас ви навчилися, [що означає]: «Нічого понад те, що написано», аби ви не загордилися один перед одним.

7 Ибо кто отличает тебя? Что ты имеешь, чего бы не получил? А если получил, что хвалишься, как будто не получил?

Адже хто робить тебе особливим? Що ти маєш такого, чого б не отримав? І якщо ти це отримав, чому вихваляєшся, ніби не отримав?

8 Вы уже пресытились, вы уже обогатились, вы стали царствовать без нас. О, если бы вы и в самом деле царствовали, чтобы и нам с вами царствовать!

Ви вже наситилися! Ви вже збагатилися! Ви почали царювати без нас! І хоч би дійсно почали царювати, щоб і ми царювали разом із вами!

9 Ибо я думаю, что нам, последним посланникам, Бог судил быть как бы приговоренными к смерти, потому что мы сделались позорищем для мира, для Ангелов и человеков.

Адже я думаю, що Бог поставив нас, апостолів, останніми [в черзі], як призначених для смерті [на арені], бо ми стали видовищем для світу, ангелів та людей.

10 Мы безумны Христа ради, а вы мудры во Христе; мы немощны, а вы крепки; вы в славе, а мы в бесчестии.

Ми безумні заради Христа, а ви ж мудреці в Христі! Ми слабкі, а ви сильні! Ви в пошані, а ми знеславлені!

11 Даже доныне терпим голод и жажду, и наготу и побои, и скитаемся,

І досі ми відчуваємо голод та спрагу, ходимо в лахмітті, зносимо побої, не маємо житла,

12 и трудимся, работая своими руками. Злословят нас, мы благословляем; гонят нас, мы терпим;

виснажуємося, працюючи важко своїми руками. Коли нас проклинають, ми благословляємо; нас переслідують, а ми терпимо;

13 хулят нас, мы молим; мы как сор для мира, как прах, всеми попираемый доныне.

коли нас ганьблять, ми підбадьорюємо. Ми стали наче сміття для світу, наче нечистоти для всіх дотепер.

14 Не к постыжению вашему пишу сие, но вразумляю вас, как возлюбленных детей моих.

Я пишу вам це не для того, щоб осоромити вас, а для того, щоб наставити як моїх любих дітей.

15 Ибо, хотя у вас тысячи наставников во Христе, но не много отцов; я родил вас во Христе Иисусе благовествованием.

Навіть якби ви мали десять тисяч наставників, батьків у вас небагато. Адже я породив вас у Христі Ісусі через Добру Звістку.

16 Посему умоляю вас: подражайте мне, как я Христу.

Тож закликаю вас: станьте моїми послідовниками!

17 Для сего я послал к вам Тимофея, моего возлюбленного и верного в Господе сына, который напомнит вам о путях моих во Христе, как я учу везде во всякой церкви.

Тому я послав вам Тимофія, мою улюблену та вірну дитину в Господі. Він нагадає вам мої шляхи в Христі Ісусі, так як я навчаю повсюди, у кожній церкві.

18 Как я не иду к вам, то некоторые у вас возгордились;

Деякі загордилися, наче б я не мав прийти до вас.

19 но я скоро приду к вам, если угодно будет Господу, и испытаю не слова возгордившихся, а силу,

Але, якщо Господь забажає, я скоро прийду до вас і побачу не тільки слова, а й силу тих, що загордилися.

20 ибо Царство Божие не в слове, а в силе.

Адже Боже Царство не в слові, а в силі.

21 Чего вы хотите? c жезлом придти к вам или с любовью и духом кротости?

Чого бажаєте: щоб я прийшов до вас із палицею чи з любов’ю та духом лагідності?