Лука 10
1 Дупэ ачея, Домнул а май рындуит алць шаптезечь де ученичь ши й-а тримис дой кыте дой ынаинтя Луй, ын тоате четэциле ши ын тоате локуриле пе унде авя сэ трякэ Ел.
Після того призна́чив Господь і інших Сімдеся́т, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.
2 Ши ле-а зис: „Маре есте сечеришул, дар пуцинь сунт лукрэторий! Ругаць дарпе Домнул сечеришулуй сэ скоатэ лукрэторь ла сечеришул Сэу.
І промовив до них: „Хоч жни́во велике, та робі́тників мало; тож благайте Господаря жни́ва, щоб робі́тників вислав на жни́во Своє.
3 Дучеци-вэ; ятэ, вэ тримит ка пе ниште мей ын мижлокул лупилор.
Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки́.
4 Сэну луаць ку вой нич пунгэ, нич трайстэ, нич ынкэлцэминте ши сэ ну ынтребаць пе нименьде сэнэтате пе друм.
Не носіть ні кали́тки, ні торби, ні санда́ль, і не вітайте в дорозі ніко́го.
5 Ынорьче касэ вець интра, сэ зичець ынтый: ‘Пачя сэ фие песте каса ачаста!’
Як до дому ж якого ви вві́йдете, то найперше кажіть: „Мир дому цьому́!“
6 Ши дакэ ва фи аколо ун фиу ал пэчий, пачя воастрэ ва рэмыне песте ел, алтминтерь, еа се ва ынтоарче ла вой.
І коли син миру там буде, то спочи́не на ньому ваш мир, коли ж ні — до вас ве́рнеться.
7 Сэрэмынець ын каса ачея ши сэ мынкацьши сэ бець че ви се ва да, кэч вредник есте лукрэторулде плата са. Сэ ну умблаць дин касэ ын касэ.
Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, — бо вартий робі́тник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.
8 Ын орькаре четате вець интра ши унде вэ вор прими оамений, сэ мынкаць че ви се ва пуне ынаинте,
А як при́йдете в місто яке, і вас при́ймуть, — споживайте, що вам подадуть.
9 сэвиндекаць пе болнавий каре вор фи аколо ши сэ ле зичець: ‘Ымпэрэция луй Думнезеу с-аапропият де вой.’
Уздоро́влюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: „Набли́зилося Царство Боже до вас!“
10 Дар, ын орькаре четате вець интра ши ну вэ вор прими, сэ вэ дучець пе улицеле ей ши сэ зичець:
А як при́йдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:
11 ‘Скутурэм ымпотрива воастрэ кяр шипрафул дин четатя воастрэ, каре с-а липит де пичоареле ноастре; тотушь сэ штиць кэ Ымпэрэция луй Думнезеу с-а апропият де вой.’
„Ми обтру́шуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що набли́зилося Ца́рство Боже!“
12 Еу вэ спун кэ, ын зиуа жудекэций, ва фи майушор пентру Содома декыт пентру четатя ачея.
Кажу вам: того дня легше буде содо́млянам, аніж місту тому́!“
13 Вайде тине, Хоразине! Вай де тине, Бетсаидо! Кэч, дакэ ар фи фост фэкуте ын Тир ши Сидон лукрэриле путерниче каре ау фост фэкуте ын вой, демулт с-ар фи покэит стынд ын сак ши ченушэ.
„Горе тобі, Хоразі́не, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбули́ся ті чу́да, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяни́ці та в попелі!
14 Де ачея, ын зиуа жудекэций, ва фи май ушор пентру Тир ши Сидон декыт пентру вой.
Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам.
15 Шиту, Капернауме, вей фи ынэлцатоаре пынэ ла чер? Вей фи коборыт пынэын Локуинца морцилор. (Hadēs g86)
А ти, Капернау́ме, що „до неба піднісся, — аж до аду ти зійдеш!“ (Hadēs g86)
16 Чиневэ аскултэ пе вой пе Мине Мэ аскултэ шичине вэ несокотеште пе вой пе Мине Мэ несокотеште, ярчине Мэ несокотеште пе Мине несокотеште пе Чел че М-а тримис пе Мине.”
Хто слухає вас — Мене слухає, хто ж погорджує вами — погорджує Мною, хто ж погорджує Мною — погорджує Тим, Хто послав Мене“.
17 Чей шаптезечь с-ау ынторс плинь де букурие ши ау зис: „Доамне, кяр ши драчий не сунт супушь ын Нумеле Тэу.”
А ті Сімдеся́т повернулися з радістю, кажучи: „Господи, — навіть де́мони ко́ряться нам у Ім'я́ Твоє!“
18 Исус ле-а зис: „Амвэзут пе Сатана кэзынд ка ун фулӂер дин чер.
Він же промовив до них: „Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.
19 Ятэ кэ в-амдат путере сэ кэлкаць песте шерпь ши песте скорпий ши песте тоатэ путеря врэжмашулуй: ши нимик ну вэ ва путя вэтэма.
Ось Я вла́ду вам дав наступати на змій та скорпіо́нів, і на всю силу ворожу, — і ніщо вам не зашко́дить.
20 Тотушь, сэ ну вэ букураць де фаптул кэ духуриле вэ сунт супусе, чи букураци-вэ кэ нумелевоастре сунт скрисе ын черурь.”
Та не тіштеся тим, що вам ко́ряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!“
21 Ын часул ачела, Исус С-а букурат ын Духул Сфынт ши а зис: „Татэ, Доамне ал черулуй ши ал пэмынтулуй, Те лауд пентру кэ ай аскунс ачесте лукрурь де чей ынцелепць ши причепуць ши ле-ай дескоперит прунчилор. Да, Татэ, фииндкэ аша ай гэсит ку кале Ту.”
Того ча́су Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: „Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
22 „Тоателукруриле Мь-ау фост дате ын мынь де Татэл Меу; шинимень ну штие чине есте Фиул, афарэ де Татэл, нич чине есте Татэл, афарэ де Фиул ши ачела кэруя вря Фиул сэ и-Л дескопере.”
Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, — тільки Отець, і хто Отець — тільки Син, та кому Син захоче відкрити“.
23 Апой, С-а ынторс спре ученичь ши ле-а спус деопарте: „Феричеде окий каре вэд лукруриле пе каре ле ведець вой!
І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: „Блаженні ті очі, що бачать, що́ бачите ви!
24 Кэч вэ спун кэмулць пророчь ши ымпэраць ау воит сэ вадэ че ведець вой, ши н-ау вэзут, сэ аудэ че аузиць вой, ши н-ау аузит.”
Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви — та й не бачили, і почути, що́ чуєте ви — і не чули!“
25 Ун ынвэцэтор ал Леӂий с-а скулат сэ испитяскэ пе Исус ши Й-а зис: „Ынвэцэторуле, че сэ фак ка сэ моштенеск вяца вешникэ?” (aiōnios g166)
І підвівсь ось зако́нник один, і сказав, Його випробо́вуючи: „Учителю, що́ робити мені, щоб вічне життя осягну́ти?“ (aiōnios g166)
26 Исус й-а зис: „Че есте скрис ын Леӂе? Кум читешть ын еа?”
Він же йому відказав: „Що́ в Зако́ні написано, як ти читаєш?“
27 Ел а рэспунс: „Сэ юбешть пе Домнул Думнезеул тэу ку тоатэ инима та, ку тот суфлетул тэу, ку тоатэ путеря та ши ку тот куӂетул тэу ши пе апроапеле тэу ка пе тине ынсуць.”
А той відповів і сказав: „Люби Господа Бога свого́ всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом“, і свого ближнього, як само́го себе“.
28 „Бине ай рэспунс”, й-а зис Исус; „фэ аша ши вейавя вяца вешникэ.”
Він же йому́ відказав: „Правильно ти відповів. Роби це, — і будеш жити“.
29 Дар ел, каре воя сэ се ындрептэцяскэ, а зис луй Исус: „Ши чине есте апроапеле меу?”
А той бажав сам себе ви́правдати, та й сказав до Ісуса: „А хто то мій ближній?“
30 Исус а луат дин ноу кувынтул ши а зис: „Ун ом се кобора дин Иерусалим ла Иерихон. А кэзут ынтре ниште тылхарь, каре л-ау дезбрэкат, л-ау жефуит де тот, л-ау бэтут здравэн, ау плекат ши л-ау лэсат апроапе морт.
А Ісус відповів і промовив: „Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихо́ну, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали́ йому рани, та й утекли́, покинувши ле́две живого його́.
31 Дин ынтымпларе, се кобора пе ачелашь друм ун преот ши, кынд а вэзут пе омул ачеста, атрекут ынаинте пе алэтурь.
Прохо́див випа́дком тією дорогою священик один, побачив його, — і проминув.
32 Ун левит тречя ши ел прин локул ачела ши, кынд л-а вэзут, а трекут ынаинте пе алэтурь.
Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, — і теж проминув.
33 Дар ун самаритян, каре ера ын кэлэторие, а венит ын локул унде ера ел ши, кынд л-а вэзут, и с-а фэкут милэ де ел.
Прохо́див же там якийсь самаряни́н, та й натра́пив на нього, і, побачивши, змилосе́рдився.
34 С-а апропият де й-а легат рэниле ши а турнат песте еле унтделемн ши вин, апой л-а пус пе добитокул луй, л-а дус ла ун хан ши а ынгрижит де ел.
І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худо́бину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопота́вся про нього.
35 А доуа зи, кынд а порнит ла друм, а скос дой лей, й-а дат ханӂиулуй ши й-а зис: ‘Ай грижэ де ел, ши орьче вей май келтуи, ыць вой да ынапой ла ынтоарчере.’
А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх госпо́дареві й проказав: „Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, — заплачу́ тобі, як верну́ся“.
36 Каре динтре ачештя трей ци се паре кэ а дат довадэ кэ есте апроапеле челуй че кэзусе ынтре тылхарь?”
Котри́й же з цих трьох — на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?“
37 „Чел че шь-а фэкут милэ ку ел”, а рэспунс ынвэцэторул Леӂий. „Ду-те де фэ ши ту ла фел”, й-а зис Исус.
А він відказав: „Той, хто вчинив йому ми́лість“. Ісус же сказав йому: „Іди, — і роби так і ти!“
38 Пе кынд ера пе друм ку ученичий Сэй, Исус а интрат ынтр-ун сат. Ши о фемее, нумитэ Марта, Л-а примит ын каса ей.
І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одно́го села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я́, прийняла Його в дім свій.
39 Еа авя о сорэ нумитэ Мария, каре с-а ашезат жос, ла пичоареле Домнулуй, ши аскулта кувинтеле Луй.
Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала сло́ва Його.
40 Марта ера ымпэрцитэ ку мултэ служире, а венит репеде ла Ел ши Й-а зис: „Доамне, ну-Ць пасэ кэ сорэ-мя м-а лэсат сэ служеск сингурэ? Зи-й дар сэ-мь ажуте.”
А Марта великою по́слугою клопота́лась, а спинившись, сказала: „Господи, чи байду́же Тобі, що на мене саму́ полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла“.
41 Дрепт рэспунс, Исус й-а зис: „Марто, Марто, пентру мулте лукрурь те ынгрижорезь ши те фрэмынць ту,
Госпо́дь же промовив у відповідь їй: „Марто, Марто, — турбуєшся й жу́ришся ти про багато чого́,
42 дар унсингур лукру требуе. Мария шь-а алес партя чя бунэ, каре ну и се ва луа.”
а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу ча́стку, яка не відбереться від неї“.
