Ӂенеза 6
1 Кынд ау ынчепут оамений сэ се ынмулцяскэ пе фаца пэмынтулуй ши ли с-ау нэскут фете,
І сталося, що розпочала люди́на розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки.
2 фиий луй Думнезеу ау вэзут кэ фетеле оаменилор ерау фрумоасе ши дин тоате шь-ау луат де невесте пе ачеля пе каре ши ле-ау алес.
І побачили Божі сини лю́дських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.
3 Атунч, Домнул а зис: „Духул Меу ну ва рэмыне пуруря ын ом, кэч омул ну есте декыт карне пэкэтоасэ; тотушь, зилеле луй вор фи де о сутэ доуэзечь де ань.”
І промовив Господь: „Не буде Мій Дух перемагатися в люди́ні навіки, — бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ“.
4 Уриаший ерау пе пэмынт ын времуриле ачеля ши кяр ши дупэ че с-ау ымпреунат фиий луй Думнезеу ку фетеле оаменилор ши ле-ау нэскут еле копий; ачештя ерау витежий каре ау фост ын векиме, оамень ку нуме.
За тих днів на землі були ве́летні, а також по тому, як стали прихо́дити Божі сини до лю́дських дочок. І вони їм народжували, — то були силачі, що славні від віку.
5 Домнул а вэзут кэ рэутатя омулуй ера маре пе пэмынт ши кэ тоате ынтокмириле гындурилор дин инима луй ерау ындрептате ын фиекаре зи нумай спре рэу.
І бачив Господь, що велике розбе́щення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякде́нно.
6 Й-а пэрут рэу Домнулуй кэ а фэкут пе ом пе пэмынт ши С-а мыхнит ын инима Луй.
І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.
7 Ши Домнул а зис: „Ам сэ штерг де пе фаца пэмынтулуй пе омул пе каре л-ам фэкут, де ла ом пынэ ла вите, пынэ ла тырытоаре ши пынэ ла пэсэриле черулуй, кэч Ымь паре рэу кэ й-ам фэкут.”
І промовив Господь: „Зітру Я люди́ну, яку Я створив, з поверхні землі, — від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчини́в“.
8 Дар Ное а кэпэтат милэ ынаинтя Домнулуй.
Але Ной знайшов милість у Господніх очах.
9 Ятэ каре сунт урмаший луй Ное. Ное ера ун ом неприхэнит ши фэрэ патэ ынтре чей дин время луй: Ное умбла ку Думнезеу.
Це ось о́повість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив.
10 Ное а нэскут трей фий: Сем, Хам ши Иафет.
І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета,
11 Пэмынтул ера стрикат ынаинтя луй Думнезеу; пэмынтул ера плин де силничие.
І зіпсулась земля перед Божим лицем, і напо́внилась земля насильством.
12 Думнезеу С-а уйтат спре пэмынт ши ятэ кэ пэмынтул ера стрикат, кэч орьче фэптурэ ышь стрикасе каля пе пэмынт.
І бачив Бог землю, — і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі.
13 Атунч, Думнезеу а зис луй Ное: „Сфыршитул орькэрей фэптурь есте хотэрыт ынаинтя Мя, фииндкэ ау умплут пэмынтул де силничие; ятэ, ам сэ-й нимическ ымпреунэ ку пэмынтул.
І промовив Господь до Ноя: „Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо напо́внилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі.
14 Фэ-ць о корабие дин лемн де гофер (кипарос); корабия ачаста с-о ымпарць ын кэмэруце ши с-о тенкуешть ку смоалэ пе динэунтру ши пе динафарэ.
Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсере́дини та ізнадвору.
15 Ятэ кум с-о фачь: корабия сэ айбэ трей суте де коць ын лунӂиме, чинчзечь де коць ын лэциме ши трейзечь де коць ын ынэлциме.
І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п'ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому.
16 Сэ фачь корабией о ферястрэ, сус, латэ де ун кот; уша с-о пуй ын латура корабией ши сэ фачь ун рынд де кэмэрь жос, алтул ла мижлок ши алтул сус.
Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влашту́єш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні.
17 Ши ятэ кэ Еу ам сэ фак сэ винэ ун потоп де апе пе пэмынт, ка сэ нимичяскэ орьче фэптурэ де суб чер каре аре суфларе де вяцэ; тот че есте пе пэмынт ва пери.
А Я ось наведу́ пото́п, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі!
18 Дар ку тине фак ун легэмынт: сэ интри ын корабие, ту ши фиий тэй, невастэ-та ши невестеле фиилор тэй ымпреунэ ку тине.
І складу Я заповіта Свойого з тобою, і вві́йдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки́ твоїх синів із тобою.
19 Дин тот че трэеште, дин орьче фэптурэ, сэ ей ын корабие кыте доуэ дин фиекаре сой, ка сэ ле ций вий ку тине: сэ фие о парте бэрбэтяскэ ши о парте фемеяскэ.
І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, — з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця.
20 Дин пэсэрь дупэ союл лор, дин вите дупэ союл лор ши дин тоате тырытоареле де пе пэмынт дупэ союл лор, сэ винэ ла тине ынэунтру кыте доуэ дин фиекаре сой, ка сэ ле ций ку вяцэ.
Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, із усіх плазунів на землі за родом їх, — по двоє з усього уві́йдуть до тебе, щоб їх зберегти живими.
21 Ши ту я-ць дин тоате букателе каре се мэнынкэ ши фэ-ць меринде дин еле, ка сэ-ць служяскэ де хранэ цие ши лор.”
А ти набери собі з кожної їжі, що вона на спожива́ння, — і буде для тебе й для них на поживу.“
22 Аша а ши фэкут Ное: а фэкут тот че-й порунчисе Думнезеу.
І зробив Ной усе, — як звелів йому Бог, так зробив він.
The World is Destroyed by Water
