Лукастар 11
1 Екхвар Исусо мангляпэ, ай кала пэрэачиля, екх Лэхкэрэ сиклярнэндар пхэнда Лэсти: — Рае! Сикляр амэн тэ мангэпэ, сар Иоанно сиклярда пэхкэрэн сиклярнэн!
І сталось, як Він молив ся на одному місці, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчив учеників своїх.
2 Исусо пхэнда лэнди: — Кала мангэнпэ, пхэнэн: Дадэ! Мэк тэ свэнцолпэ Лав Тиро! Мэк авэл Тхагаримо Тиро!
Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї.
3 Пэ кожно диво мандро амэнди дэ авдивутно.
Хлїб наш щоденний дай нам сьогодні.
4 И бэзимо амаро эртисар амэнди, сар и амэ дош эртисарах кодэлэнди, ко исин амэнди вуджилэ. И на домук, соб тэ змарахпэ дромэстар.
І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого.
5 Тунчи Исусо пхэнда лэнди: — Кала варико тумэндар авэла рятяґа амалэстэ тай пхэнэла лэсти: «Морэ! Залэ манди трин питы мандро.
І рече до них: Хто з вас мати ме приятеля, і прийде до него о півночі, і скаже йому: Друже, позич менї три хліби,
6 Амал дромэстар заджиля мандэ, и нэнай мандэ, со тэ дав лэсти тэ ха».
бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним;
7 Чи пхэнэла амал тиро тути андрал: «На замисар ман! Мэ вудара затердом, и мурэ чяворэ совэн манца. Нисар манди тэ вще и тэ дэ тути мандро»?
а той із середини, озвавшись, скаже: Не турбуй мене; вже двері зачинені, і діти мої зо мною в постелї; не можу, вставши, дати тобі:
8 Пхэнав тумэнди: кала на вщела и на дэла тути мандро, сар амал тиро, тунчи вщела и дэла тути кодэлэсти, со ту на пэрэачех тэ мангэ.
глаголю вам: Хоч і не дасть йому, вставши, що він йому друг, та задля докучання його, вставши, дасть йому, скільки йому треба.
9 И Мэ пхэнав тумэнди: мангэн — и Дэвэл дэла тумэнди, родэн — и тумэ аракхэна, марэн дэ вудара — и Дэвэл оттерэла тумэнди.
І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам.
10 Акэ, кожно, ко мангэл — лэл, кодэва, ко родэл — аракхэл. И кодэлэсти, ко марэла дэ вударэн, — Дэвэл оттерэла.
Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукав, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють.
11 Чи исин машкар тумэн кацаво дад, саво подэла пэхкэрэ чяворэсти сапэ, кала вов мангэл лэстар мачё?
У которого ж з вас, батьків, просити ме син хліба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому?
12 И саво дад подэла чяворэсти скорпионо, кала вов мангэл дадэстар парноро?
Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона?
13 Кала тумэ, мижэ мануша, джянэн, сар тэ терэ лачимо тумарэ чяворэнди, тунчи пэ скици будэр Дад Упралимастар дэла Свэнто Фано кодэлэнди, савэ мангэн Лэстар?
Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, яв же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него?
14 Екхвар Исусо вытрадэня бэнгэ, саво терэлас манушэ лалэґа. Кала бэнг выджиля, лало мануш ачиля тэ дэдумэ, а всавэрэ мануша прылиле када пала баро дыво.
І вигнав біса, а той був нїмий. Стало ся ж, як диявол вийшов, промовив нїмий; і дивувавсь народ.
15 А койсавэ лэндар дэдумане: — Вов вытрадэл бэнгэн зораґа, сави дэл Лэсти Веельзевуло, барэдэр бэнгэнгоро.
Деякі ж з них казали: Вельзевулом, князем бісовським, виганяв біси.
16 Авэр мануша зумавэнас Лэ и мангле Лэстар шпэра упралимастар.
Другі ж, спокушуючи Його, ознаки від Него шукали з неба.
17 Нэ Исусо джянгля лэнгоро гындо тай пхэнда лэнди: — Тхагаримо, дэ савэ ханпэ екх екхэґа, авэла шушо. Тай цэр, дэ савэ ханпэ екх екхэґа, розпхагэлапэ.
Він же, знаючи думки їх, рече їм: Кожне царство, проти себе розділившись, пустіє; і господа - проти господи, падає.
18 И кала сатана халпэ еджино пэґа, тунчи сар выачела лэхкоро тхагаримо? Тумэ пхэнэн, со Мэ вытрадав бэнгэн зораґа, сави дэл Манди Веельзевуло.
Коли ж і сатана проти себе роздїлить ся, яв устоїть царство його? Бо кажете, що Ведьзевулом виганяю біси.
19 А кала Мэ вытрадав бэнгэн зораґа, сави дэл Манди Веельзевуло, тунчи савя зораґа вытрадэн бэнгэн тумарэ сиклярнэ? Кодэлэсти вонэ сундисарэна тумэн.
Коли ж я Вельзевулом виганяю біси, то сини ваші ким виганяють їх? Тим суддями вашими вони будуть.
20 А кала Мэ вытрадав бэнгэн Дэвлэхкиря зораґа, тунчи тумэндэ авиля Дэвлэхкоро Тхагаримо.
Коли ж пальцем Божим виганяю біси, то конче пристигло до вас царство Боже.
21 Кала зорало мануш дэстэнца и чюренца дыкхэл пала пэхкэрэ цэрэ, лэхкоро хулаимо нико залэла.
Коли ж сильний, в'оружившись, стереже свого двору, то в спокою добро його.
22 Нэ кала авэла зорэдэр лэстар, тунчи марэла лэ, залэла лэстар дэста и чюря, пэ савэн лэстэ сля надия, и всаворо лэхкоро барвалимо роздэла.
Коли ж сильнїщий над него, прийшовши, подужав його, то всю зброю його бере, що на неї вповав, та й роздав здобич його.
23 Ко на їтханэ Манца, кодэва ваздэлпэ пэ Ман. Ко на стидэл Манца, кодэва розчувэл.
Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, розсипає.
24 Кала нажужо выджяла манушэстар, тунчи пхирэл пав бипаненгирэн тханэн, родэл тхан, тев лэсти тэ отцинё, нэ нисар на аракхэл. Тунчи пхэнэл: «Рисявава павпалэ дэ муро цэр, катарь мэ выджилём».
Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукав по безвіддях, шукаючи впокою, і, не знайшовши, каже: Вернусь до домівки моєї, звідкіля вийшов.
25 А кала авэл павпалэ, дыкхэл, со цэр шулавдо и прытидо.
І прийшовши знайде її виметену й прибрану.
26 Тунчи джял, акхарэл пэстэ эфта аврэн нажужэн, мижэдэр пэстар, и вонэ заджян тай джювэн котэ. И кода авэла важ манушэ инте шымай, сар сля.
Тоді йде та бере сім инших духів, злїщих над себе; і, ввійшовши, домують там; і буде останнє чоловіка того гірше першого.
27 Кала Исусо дэдуманя кадэва лав, екх манушни лэнгэрэ стидэмастар затиписиля зоралэ ґласоґа: — Бахтали джювли, сави бэня Тут и парварда!
Стало ся ж, як промовляв Він се, піднявши одна жінка зміж народу голос, каже Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, й соски, що ссав єси.
28 Исусо пхэнда: — Нат, на кади! Бахталэ кодэла, савэ шунэн Дэвлэхкоро Лав и джювэн кади, сар вов пхэнэл!
Він же рече: Блаженні ж і ті, що слухають слово Боже, та й хоронять його.
29 Кала инте будэр манушэн стидэняпэ паша Исусостэ, Вов ачиля тэ дэдумэ: — Кадэва родо — хохавно. Вов родэл пэсти шпэра, нэ лэсти авэла кици шпэра Ионахкири.
Як же народ громадив ся, почав глаголати: Кодло се лукаве; воно ознаки шукає, і не дасть ся ознака йому, тільки ознака Йони пророка.
30 Сар Иона ачиля шпэра важ манушэн Ниневиятар, кади Чяво Манушыкано авэла шпэра важ кадэва родо.
Бо, як Йона був ознакою Ниневянам, так буде й Син чоловічий кодлу сьому:
31 Тхагарни югостар ваздэлапэ пэ сындо їтханэ кадэлэ родоґа и дошарэла лэ, колэсти со вой авиля авря ригакиря пхуятар тэ пошунэ годявэр лава Соломонохкэрэ. Нэ акэ, катэ Кодэва, Саво исин барэдэр Соломоностар.
Цариця полуденна встане на суд із чоловіками кодла сього, та й осудить їх: бо прийшла вона з краю землі послухати премудростї Соломонової; а ось більший Соломона тут,
32 Мануша Ниневиятар ваздэнапэ пэ сындо їтханэ кадэлэ родоґа и дошарэна лэ. Колэсти со вонэ ачявдэ пэхкэрэ бэзима, кала Иона пхэнэлас лэнди лав Дэвлэстар. Нэ акэ, катэ Кодэва, Саво барэдэр Ионастар.
Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його; бо покаялись по проповіді Йониній; а ось більший Йони тут.
33 Кала мануш запхабарэл лампа, вов на тховэл ла ни дэ граждо, ни тала вакхор, нэ тховэл ла упрэ, соб лакири яг тэ дэл душлимо манушэнди, савэ заджян.
Ніхто ж, засьвітивши сьвічку, на потайному не ставить, нї під посудину, а на сьвічнику, щоб хто входить, сьвітло бачив.
34 Якха — када лампа важ тиро трупо. Кала якха тутэ жужэ, тунчи дэ трупо тиро пхэрдо одуд. А кала якха тутэ налаче, тунчи и дэ трупо тиро авэла пхэрдо калимо.
Сьвітло тїлу око; коли ж оце тїіо твоє ясне буде, то й все тїло твоє сьвітле: коли ж лихе буде, то й тїло твоє темне.
35 Кади дыкх: одуд, саво дэ тут исин, соб тэ на авэл вов калимаґа.
Гледи ж оце, щоб сьвітло, що в тобі, не була темрява.
36 Кала дэ тиро трупо исин одуд и нэнай калимо, тунчи ту всаворо жужо, пхэнэґа, сар душлимо лампатар марэл пэ тут.
Коли ж тїло твоє все сьвітле, не маючи ніякої частини темної, то буде сьвітле все, як би сьвічка сяєвом просьвічувала тебе.
37 Кала Исусо пхэнда кадэла лава, екх фарисеендар акхарда Лэ пэстэ тэ ха. Исусо авиля лэстэ и залиля тхан пала скаминдэ.
Як же Він промовляв, просив Його Фарисей один, щоб обідав у него; ввійшовши ж, сів за столом.
38 Фарисеи удыкхля, со Вов на халавда васта англа колэ, сар тэ ха, и дэняпэ дыво.
Фарисей же, побачивши, здивував ся, що перше не обмив ся перед обідом.
39 Нэ Рай пхэнда лэсти: — Акэ тумэ, фарисея, жужарэн аврял тахтая тай чярэ, нэ андрал тумэндэ пхэрдо ханджьвалимо тай вурытимо.
Рече ж Господь до него: Тепер ви, Фарисеї, верх чаші і блюда очищаєте; середина ж ваша повна здирства та лукавства.
40 Бигодякэрэ! Кодэва, Саво стерда кода, со аврял, чи на стерда кади ж и кода, со андрал?
Безумні! хиба, хто зробив верх, і середини не зробив.
41 Кала тэ пхэнэ пала кода, со андрал, тунчи подэн боґудэенди їлэстар, и вса тумэндэ авэла жужо.
Тільки давайте милостиню з того, що є, і ось усе чисте вам буде.
42 Нэ бида тумэнди, фарисея! Тумэ дэн Дэвлэсти дэшто котор чярендар мята и рута и всавэрэстар, со барёл тумэндэ пэ баря, нэ бистарэн чячюно сындо и Дэвлэхкоро камавимо. Трэбуни и када тэ терэ, и пала кода тэ на бистарэ.
Та горе вам, Фарисеї! бо даєте десятину з мяти, рути і всякого зїлля, а минаєте суд і любов Божу. Се повинні були чинити, та й того не залишати.
43 Бида тумэнди, фарисея! Тумэ камэн тэ бэшэ пэ англунэн тханэн дэ синагоги, и чялёл тумэнди, кала пэ форо мануша наисарэнпэ тумэнца.
Горе вам, Фарисеї! бо любите перві сїдалища по школах і витання на торгах.
44 Бида тумэнди! Тумэ сар могилы, савэ на душон, пав савэн пхирэн мануша и на джянэн.
Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! бо ви мов гроби, що їх невидко, й люде, ходячи поверх них, не знають.
45 Екх сиклимари пав Упхэнима шунда кадэла лава и пхэнда Лэсти: — Сиклимари! Кадэлэ лавэнца Ту и амэн кошэх.
Озвав ся ж один з законників, і каже Йому: Учителю, так говорячи, ти й вас обижаєш.
46 Нэ Исусо пхэнда: — Бида и тумэнди, сиклимаря пав Упхэнима! Тумэ чувэн пэ манушэн баро пхаримо, саво нащи тэ подваздэ, а еджинэ и ангуштэґа лэстэ на лэнпэ.
Він же рече: І вам, законникам, горе! що накдадуете людям тягарі котрі важко носити, а самі одним пальцем вашим не приторкнетесь до тягарів.
47 Бида тумэнди! Тумэ ваздэн пэ кладбищен памятникуря англунаренди, савэн мулярдэ тумарэ дада!
Горе вам! що будуєте гроби пророкам, батьки ж ваші повбивали їх.
48 Тумарэ дада мулярэнас англунарен, а тумэ ваздэн лэнди памятникуря. Кадэлэґа тумэ сикавэн, со тумэ цырдэн васта пала тумарэн дадэн.
Правдиво ви сьвідкуєте, і любі вам учинки батьків ваших; бо се вони повбивали їх, ви ж будуєте їм гроби.
49 Колэсти пхэнэл Дэвлэхкири годи: «Бичалава лэндэ англунарен и апостолонэн. Екхэн вонэ мулярэна, а аврэн авэна тэ вытрадэ».
Тим і премудрість Божа глаголе: Пішлю до них пророків та апостолів, і инших з них вони вбивати муть та гонити муть,
50 Колэсти пхучелапэ кадэлэ родостар пала англунаренгоро рат, саво сля прочуто кодэла вряматар, сар Дэвэл терда люмля.
щоб відомстити за кров усїх пророків, пролиту від основання сьвіта кодлу сьому,
51 Ратэстар, саво прочута Авели, ды Захарияхкэрэ ратэ, кала лэ умардэ машкар храмо и жэртвеннико. Чячимаґа пхэнав тумэнди, пхучелапэ кадэлэ родостар.
від крові Авєля аж до крові Захарії, що поліг між жертївнею й храмом. Так, глаголю вам, відомстить ся, кодлу сьому.
52 Бида тумэнди, сиклимаря пав Упхэнима! Тумэ залиле тии вударэндар, савэ лиджян джянимастэ. Нэ и еджинэ на заджиле, и аврэн, савэ камле тэ заджя, на мукле.
Горе вам, законники! що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, й тим, що входять, заборонили.
53 Кала Исусо джиля котарь, сиклимаря пав Упхэнима и фарисея фартэ мижыле пэ Лэстэ тай ачиле тэ долэ Исусо и тэ пхуче Лэстар бут пала со.
Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі,
54 Вонэ родэнас, сар тэ астарэ Исусо пэ лавэн.
чигаючи на Него й шукаючи вхопити що з уст Його, щоб обвинувати Його.
