Psalmów 44

1 Przedniejszemu śpiewakowi z synów Korego psalm nauczający. Boże! uszami naszemi słyszeliśmy; ojcowie nasi powiadali nam o sprawach, któreś czynił za dni ich, za dni starodawnych.

Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.

2 Tyś ręką swą wypędził pogan, a onycheś wszczepił; wytraciłeś narody, a onycheś rozkrzewił.

Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.

3 Bo nie przez miecz swój posiedli ziemię, i ramię ich nie wybawiło ich, ale prawica twoja i ramię twoje, a światłość oblicza twego, przeto, żeś ich upodobał sobie.

Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.

4 Tyś sam król mój, o Boże! sprawże wielkie wybawienie Jakóbowi.

Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!

5 Przez cię nieprzyjaciół naszych porażaliśmy; w imieniu twojem deptaliśmy powstawających przeciwko nam.

З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.

6 Bom w łuku moim nie ufał, ani miecz mój obronił mię;

Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.

7 Aleś nas ty wybawiał od nieprzyjaciół naszych, a nienawidzących nas zawstydzałeś.

Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.

8 Przetoż chlubimy się w tobie, Boże! na każdy dzień, a imię twoje na wieki wysławiamy. (Sela)

Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)

9 Ale teraz odrzuciłeś i zawstydziłeś nas, a nie wychodzisz z wojskami naszemi.

Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].

10 Sprawiłeś, żeśmy tył podali nieprzyjacielowi, a ci, którzy nas mają w nienawiści, rozchwycili między się dobra nasze.

Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.

11 Podałeś nas jako owce na żer, a między pogan rozproszyłeś nas.

Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.

12 Sprzedałeś lud twój za nic, a nie podniosłeś ceny ich.

Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.

13 Podałeś nas na wzgardę sąsiadom naszym, na szyderstwo i na pośmiech tym, którzy są około nas.

Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.

14 Wystawiłeś nas na przypowieść między poganami, tak, że nad nami narody głową kiwają.

Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.

15 Na każdy dzień wstyd mój jest przedemną, a hańba twarzy mojej okrywa mię.

Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя

16 Dla głosu tego, który mię sromoci i potwarza, dla nieprzyjaciela, i tego, który się mści.

через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.

17 To wszystko przyszło na nas; a wżdyśmy cię nie zapomnieli, aniśmy wzruszyli przymierza twego.

Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.

18 Nie cofnęło się nazad serce nasze, ani się uchyliły kroki nasze od ścieżki twojej,

Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.

19 Chociażeś nas był potarł, wrzuciwszy nas na miejsce smoków, i okryłeś nas cieniem śmierci.

Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.

20 Byśmyć byli zapomnieli imienia Boga naszego, a podnieśli ręce nasze do Boga cudzego,

Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,

21 Iazliby się był Bóg o tem nie pytał? gdyż on wie skrytości serca.

хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.

22 Aleć nas dla ciebie zabijają na każdy dzień; poczytają nas jako owce na rzeź zgotowane.

Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.

23 Ocuć się; przeczże śpisz, Panie! Przebudź się, nie odrzucaj nas na wieki.

Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.

24 Przeczże oblicze twoje ukrywasz, a zapominasz utrapienia naszego i ucisku naszego?

Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?

25 Albowiem potłoczona jest aż do prochu dusza nasza, a przylgnął do ziemi żywot nasz.

Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.

26 Powstańże na ratunek nasz, a odkup nas dla miłosierdzia twego.

Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.