Psalmów 147

1 Chwalcie Pana; albowiem dobra rzecz jest, śpiewać Bogu naszemu; albowiem to wdzięczna i przystojna jest chwała.

Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!

2 Pan Jeruzalem buduje, a rozproszonego Izraela zgromadza.

Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.

3 Który uzdrawia skruszonych na sercu, a zawiązuje boleści ich.

Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,

4 Który rachuje liczbę gwiazd, a każdą z nich imieniem jej nazywa.

вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.

5 Wielki jest Pan nasz, i wielki w mocy; rozumienia jego niemasz liczby.

Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!

6 Pan pokornych podnosi; ale niepobożnych aż ku ziemi uniża.

Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.

7 Śpiewajcież Panu z chwałą; śpiewajcie Bogu naszemu na harfie;

Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:

8 Który okrywa niebiosa obłokami, a deszcz ziemi gotuje: który czyni, że rośnie trawa po górach;

Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,

9 Który daje bydłu pokarm ich, i kruczętom młodym, które wołają do niego.

худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!

10 Nie kocha się w mocy końskiej, ani się kocha w goleniach męskich.

Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —

11 Kocha się Pan w tych, którzy się go boją, a którzy ufają w miłosierdziu jego.

Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!

12 Chwalże, Jeruzalemie! Pana; chwalże, Syonie! Boga twego.

Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,

13 Albowiem on umacnia zawory bram twoich, a błogosławi synów twoich w pośrodku ciebie.

бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,

14 On czyni pokój w granicach twoich, a najwyborniejszą pszenicą nasyca cię.

чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,

15 On wysyła słowo swe na ziemię; bardzo prędko bieży wyrok jego.

посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!

16 On daje śnieg jako wełnę, szron jako popiół rozsypuje.

Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,

17 Rzuca lód swój jako bryły; przed zimnem jego któż się ostoi?

Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?

18 Posyła słowo swoje, i roztapia je; powienie wiatrem swym, a rozlewają wody.

Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!

19 Oznajmuje słowo swe Jakóbowi, ustawy swe i sądy swe Izraelowi.

Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:

20 Nie uczynił tak żadnemu narodowi; przetoż nie poznali sądów jego. Halleluja.

для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!