Przysłów 5
1 Synu mój! bądź pilen mądrości mojej, a ku mojej roztropności nakłoń ucha twego,
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 Abyś strzegł ostrożności, a umiejętność aby wargi twoje zachowała.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Bo choć niewiasty obcej wargi miodem opływają, a gładsze niż oliwa usta jej:
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 Ale ostatnie rzeczy jej gorzkie jak piołun, a ostre jako miecz na obie strony ostry.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 Jeźlibyś zważyć chciał ścieszkę żywota jej, nie pewne są drogi jej, nie poznasz ich.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Przetoż teraz, synowie! słuchajcie mię, a nie odstępujcie od powieści ust moich.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Oddal od niej drogę twoję, a nie przybliżaj się ku drzwiom domu jej.
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 Byś snać nie podał obcym sławy twojej, a lat twoich okrutnikowi;
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 By się snać nie nasycili obcy siłą twoją, a prace twoje nie zostały w domu cudzym;
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 I narzekałbyś w ostateczne czasy twoje, gdybyś zniszczył czerstwość twoję i ciało twoje;
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 I rzekłbyś: O jakożem miał ćwiczenie w nienawiści, a strofowaniem gardziło serce moje!
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 Nie słuchałem głosu ćwiczących mię, a tym, którzy mię uczyli, nie nakłaniałem ucha mego!
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 Maluczkom nie przyszedł we wszystko nieszczęście, w pośród zebrania i zgromadzenia.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Pij wodę ze zdroju twego, a wody płynące ze źródła twego!
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Niech się precz rozchodzą źródła twoje, a po ulicach strumienie wód.
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Miej je sam dla siebie, a nie obcy z tobą.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Niech nie będzie zdrój twój błogosławiony, a wesel się z żony młodości twojej.
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 Niechżeć będzie jako łani wdzięczna, i sarna rozkodzna; niech cię nasycają piersi jej na każdy czas, w miłości jej kochaj się ustawicznie.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Bo przeczże się masz kochać w obcej, synu mój! i odpoczywać na łonie cudzej?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Gdyż przed oczyma Pańskiemi są drogi człowiecze, a on wszystkie ścieszki jego waży.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Nieprawości własne pojmają niezbożnika, a w powrozach grzechu swego uwikle się.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Onci umrze, przeto, że nie przyjmował ćwiczenia, a dla wielkości głupstwa swego będzie błądził.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
