Przysłów 23
1 Gdy siądziesz, abyś jadł z panem, uważaj pilnie, kto jest przed tobą;
Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
2 Inaczej wraziłbyś nóż w gardło swoje, jeźlibyś był chciwy pokarmu.
і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
3 Nie pragnij łakoci jego; bo są pokarmem obłudnym.
не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
4 Nie staraj się, abyś się zbogacił; owszem, zaniechaj opatrzności twojej.
Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
5 I miałżebyś obrócić oczy twoje na bogactwo, które prędko niszczeje? bo sobie uczyni skrzydła podobne orlim, i uleci do nieba.
свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
6 Nie jedz chleba człowieka zazdrosnego, a nie żądaj łakoci jego.
не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
7 Albowiem jako on ciebie waży w myśli swej, tak ty waż pokarm jego. Mówić: Jedz i pij, ale serce jego nie jest z tobą.
бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
8 Sztuczkę twoję, którąś zjadł, zwrócisz, a utracisz wdzięczne słowa twoje.
той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
9 Przed głupim nie mów; albowiem wzgardzi roztropnością powieści twoich.
Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
10 Nie przenoś granicy starej, a na rolę sierotek nie wchodź.
Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
11 Bo obrońca ich możny; onci się podejmuje sprawy ich przeciwko tobie.
бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
12 Obróć do nauki serce twoje, a uszy twoje do powieści umiejętności.
Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
13 Nie odejmuj od młodego karności; bo jeźli go ubijesz rózgą, nie umrze.
Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
ти різкою виб'єш його, — і душу його від шео́лу врятуєш. (Sheol h7585)
15 Synu mój! będzieli mądre serce twoje, będzie się weseliło serce moje, serce moje we mnie;
Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
16 I rozweselą się nerki moje, gdy będą mówiły wargi twoje, co jest prawego.
і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
17 Niech nie zajrzy serce twoje grzesznikom; ale raczej chodż w bojańni Pańskiej na każdy dzień;
Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
18 Bo iż jest zapłata, przeto nadzieja twoja nie będzie wykorzeniona.
бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
19 Słuchaj, synu mój! a bądź mądry, i nawiedź na drogę serce twoje.
Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
20 Nie bywaj między pijanicami wina, ani między żarłokami mięsa;
Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
21 Boć pijanica i żarłok zubożeje, a ospały w łatach chodzić będzie.
бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
22 Słuchaj ojca twego, który cię spłodził, a nie pogardzaj matką twoją, gdy się zstarzeje.
Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
23 Kupuj prawdę, a nie sprzedawaj jej; kupuj mądrość, umiejętność i rozum.
Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
24 Bardzo się raduje ojciec sprawiedliwego, a kto spłodził mądrego, weseli się z niego.
Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
25 Niech się tedy weseli ojciec twój, i matka twoja; i niech się rozraduje rodzicielka twoja.
Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
26 Synu mój! daj mi serce twoje, a oczy twoje niechaj strzegą dróg moich.
Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
27 Bo nierządnica jest dół głęboki, a cudza żona jest studnia ciasna.
Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
28 Ona też jako zbojca zasadzki czyni, a zuchwalców między ludźmi rozmnaża.
І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
29 Komu biada? Komu niestety? Komu zwady? Komu krzyk? Komu rany daremne? Komu zapalenie oczów?
В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
30 Tym, którzy siadają na winie; tym, którzy chodzą, szukając przyprawnego wina.
У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
31 Nie zapatruj się na wino, gdy się rumieni, i gdy wydaje w kubku łunę swoję, a prosto wyskakuje.
Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
32 Bo na koniec jako wąż ukąsi, a jako żmija uszczknie;
кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
33 Oczy twoje patrzyć będą na cudze żony, a serce twe będzie mówiło przewrotności;
пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
34 I będziesz jako ten, który leży w pośród morza, a jako ten, który śpi na wierzchu masztu;
І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
35 Rzeczesz: Ubito mię, a nie stękałem, potłuczono mię, a nie czułem. Gdy się ocucę, udam się zaś do tego.
І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
