Przysłów 20

1 Wino czyni pośmiewcę, a napój mocny zwajcę; przetoż każdy, co się w nim kocha, nie bywa mądrym.

Вино — то насмі́шник, напій п'янки́й — галасу́н, і кожен, хто блу́дить у ньому, немудрий.

2 Strach królewski jest jako, ryk lwięcia; kto go rozgniewa, grzeszy przeciwko duszy swojej.

Страх царя — як рик лева; хто до гніву дово́дить його́, — проти свого життя прогрішає.

3 Uczciwa rzecz każdemu, poprzestać zwady; ale głupim jest, co się w nią wdaje.

Слава люди́ні, що гнів покидає, а кожен глупа́к вибуха́є.

4 Dla zimna leniwy nie orze; przetoż żebrać będzie we żniwa, ale nic nie otrzyma.

Лінивий не о́ре із о́сени, а захоче в жнива́ — і нічо́го нема.

5 Rada w sercu męża jest jako woda głęboka: jednak mąż rozumny naczerpnie jej.

Рада в серці люди́ни — глибока вода, і розумна люди́на її повиче́рпує.

6 Większa część ludzi przechwala się uczynnością swoją; ale w samej rzeczy, któż takiego znajdzie?

Багато людей себе звуть милосердними, та вірну люди́ну хто зна́йде?

7 Sprawiedliwy chodzi w uprzejmości swojej; błogosławieni synowie jego po nim.

У своїй непови́нності праведний ходить, — блаженні по ньому сини його!

8 Król siedząc na stolicy sądowej rozgania oczyma swemi wszystko złe.

Цар сидить на судде́вім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.

9 Któż rzecze: Oczyściłem serce moje? czystym jest od grzechu mego?

Хто скаже: „Очи́стив я серце своє, очистився я від свого гріха́?“

10 Dwojaki gwicht i dwojaka miara, to oboje obrzydliwością jest Panu.

Вага неоднакова, неоднакова міра, — обо́є вони — то оги́да для Господа.

11 Po zabawach swych poznane bywa i dziecię, jeźli czysty i prawy uczynek jego.

Навіть юна́к буде пі́знаний з чи́нів своїх, — чи чин його чистий й чи про́стий.

12 Ucho, które słyszy, i oko, które widzi, Pan to oboje uczynił.

Ухо, що слухає, й око, що бачить, — Господь учинив їх обо́є.

13 Nie kochaj się w spaniu, byś snać nie zubożał, otwórz oczy swoje, a nasycisz się chlebem.

Не кохайся в спанні́, щоб не збідні́ти; розплю́щ свої очі — та хлібом наси́ться!

14 Złe to, złe to, mówi ten, co kupuje, a odszedłszy, ali się chlubi.

„Зле, зле!“каже той, хто купує, а як пі́де собі, тоді хва́литься ку́пном.

15 Wargi umiejętne są jako złoto i obfitość pereł, i kosztowne klejnoty.

Є золото й пе́рел багато, та розумні уста́ — найцінніший то по́суд.

16 Weźmij szatę tego, któryć ręczył za obcego; a od tego, który ręczył za cudzoziemkę, weźmij zastaw jego.

Візьми його о́діж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку візьми його за́став.

17 Smaczny jest drugiemu chleb kłamstwa; ale potem piaskiem napełnione będą usta jego.

Хліб з неправди солодкий люди́ні, та піско́м потім бу́дуть напо́внені у́ста її.

18 Myśli radami utwierdzaj, a wojnę prowadź opatrznie.

Тримаються за́міри радою, і війну прова́дь мудрими ра́дами.

19 Kto objawia tajemnicę, zdradliwie się obchodzi; przetoż z tymy, którzy pochlebiają wargami swemi, nie miej towarzystwa.

Виявляє обмо́вник таємне, а ти не втручайся до того, ле́гко хто розту́лює уста свої.

20 Kto złorzeczy ojcu swemu albo matce swojej, zgaśnie pochodnia jego w gęstych ciemnościach.

Хто кляне свого батька та матір свою, — погасне світильник йому серед те́мряви!

21 Dziedzictwu prędko z początku nabytemu naostatek błogosławić nie będą.

Спа́док спо́чатку заскоро набу́тий, — не буде кінець його поблагосло́влений!

22 Nie mów: Oddam złem. Oczekuj na Pana, a wybawi cię.

Не кажи: „Надолу́жу я зло!“— май надію на Господа, і Він допоможе тобі.

23 Obrzydliwością Panu dwojaki gwicht, a szale fałszywe nie podobają mu się.

Вага неоднакова — то оги́да для Господа, а ома́нливі ша́льки не добрі.

24 Od Pana bywają sprawowane drogi męża; ale człowiek jakoż zrozumie drogę jego?

Від Господа — кроки люди́ни, а люди́на — як вона зрозуміє дорогу свою?

25 Pożreć rzecz poświęconą, jest człowiekowi sidłem; a poślubiwszy co, tego zaś szukać, jakoby tego ujść.

Тене́та люди́ні казати „святе́“нерозважно, а зго́дом свої обітни́ці досліджувати.

26 Król mądry rozprasza niezbożnych, i przywodzi na nich pomstę.

Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук.

27 Dusza ludzka jest pochodnią Pańską, która doświadcza wszystkich skrytości wnętrznych.

Дух люди́ни — світильник Господній, що все ну́тро обшукує.

28 Miłosierdzie i prawda króla strzegą, a stolica jego miłosierdziem wsparta bywa.

Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.

29 Ozdoba młodzieńców jest siła ich, a sędziwość poczciwością starców.

Окраса юна́цтва — їхня сила, а пишність стари́х — сивина́.

30 Złemu są lekarstwem siności ran, i razy przenikające do wnętrzności żywota jego.

Синяки́ від побоїв — то масть лікува́льна на злого, та вдари нутру́ живота.