Lamentacje 5

1 Wspomnij, Panie! na to, co się nam przydało; wejrzyj a obacz pohańbienie nasze.

Бешимизға чүшкәнләрни есиңгә кәлтүргәйсән, и Пәрвәрдигар; Қара, бизниң рәсвачилиқта қалғинимизни нәзириңгә алғайсән!

2 Dziedzictwo nasze obrócone jest do obcych, a domy nasze do cudzoziemców.

Мирасимиз ятларға, Өйлиримиз яқа жутлуқларға тапшурулди.

3 Sierotamiśmy a bez ojca; matki nasze są jako wdowy.

Биз житим-йесирләр, атисизлар болуп қалдуқ; Анилиримизму тул қалди.

4 Wody nasze za pieniądze pijemy, drwa nasze za pieniądze kupujemy.

Ичидиған суни сетивелишимиз керәк; Отунни пәқәт пулға алғили болиду.

5 Na szyi swej prześladowanie cierpiemy, pracujemy, a nie dadzą nam odpocząć.

Бизни қоғлиғучилар тап бастуруп келиватиду; Һалсирап, һеч арам тапалмаймиз.

6 Egipczykom podajemy rękę i Assyryjczykom, żebyśmy się nasycili chleba.

Җан сақлиғидәк бир чишләм нанни дәп, Мисир һәм Асурийәгә қол берип бойсунғанмиз.

7 Ojcowie nasi zgrzeszyli, niemasz ich, a my nieprawość ich ponosimy.

Ата-бовилиримиз гуна садир қилип дуниядин кәтти; Биз болсақ, уларниң қәбиһлигиниң җазасини көтиришкә қалдуқ.

8 Niewolnicy panują nad nami, niemasz, ktoby nas wybawił z ręki ich.

Үстимиздин һөкүм сүргүчиләр қуллардур; Бизни уларниң қолидин азат қилғучи йоқтур.

9 Z odwagą duszy naszej szukamy chleba swego dla strachu miecza i na puszczy.

Далада қилич түпәйлидин, Ненимизни тепишқа җенимизни тәвәккул қилмақтимиз.

10 Skóra nasza jako piec zczerniała od srogości głodu.

Теримиз тонурдәк қизиқ, Ачлиқ түпәйлидин қизитма бизни басмақта.

11 Niewiasty w Syonie pogwałcono; i panny w miastach Judzkich.

Зионда аяллар, Йәһуда шәһәрлиридә пак қизлар аяқ асти қилинди.

12 Książęta ręką ich powieszeni są, a osoby starszych nie mają w uczciwości.

Әмирләр қолидин дарға есип қоюлди; Ақсақалларниң һөрмити һеч қилинмиди.

13 Młodzięców do żarn biorą, a młodzieniaszkowie po drwami padają.

Яш жигитләр ярғунчақта җапа тартмақта, Оғул балилиримиз отун жүкләрни йүдүп дәлдәңшип маңмақта.

14 Starcy w bramach więcej nie siadają, a młodzieńcy przestali pieśni swoje.

Ақсақаллар шәһәр дәрвазисида олтармас болди; Жигитләр нәғмә-навадин қалди.

15 Ustało wesele serca naszego, pląsanie nasze w kwilenie się obróciło.

Шат-хурамлиқ көңлимиздин кәтти, Уссул ойнишимиз матәмгә айланди.

16 Spadła korona z głowy naszej; biada nam, żeśmy zgrzeszyli!

Бешимиздин таҗ жиқилди; Һалимизға вай! Чүнки биз гуна садир қилдуқ!

17 Dlategoż mdłe jest serce nasze, dlatego zaćmione są oczy nasze;

Буниң түпәйлидин жүрәклиримиз муҗулди; Булар түпәйлидин көзлиримиз қараңғулашти —

18 Dla góry Syońskiej, że jest spustoszona, liszki chodzą po niej.

— Зион теғиға қарап көзлиримиз қараңғулашти, Чүнки у чөлдәрәп кәтти, Чилбөрә униңда пайлап жүрмәктә.

19 Ty, Panie! trwasz na wieki, a stolica twoja od narodu do narodu.

Сән, и Пәрвәрдигар, мәңгүгә һөкүм сүрисән; Тәхтиң дәвирдин-дәвиргә давамлишиду.

20 Przeczże nas na wieki zapominasz, a opuszczasz nas przez tak długi czas?

Сән немишкә бизни дайим унтуйсән? Немишкә шунчә узунғичә биздин ваз кечисән?

21 Nawróć nas do siebie, o Panie! a nawróceni będziemy; odnów dni nasze, jako z dawna były.

Бизни йениңға қайтурғайсән, и Пәрвәрдигар! Шундақ болғанда биз қайталаймиз! Күнлиримизни қедимкидәк әслигә кәлтүргәйсән,

22 Bo izali nas cale odrzucisz, a gniewać się będziesz na nas tak bardzo?

— Әгәр сән бизни мутләқ чәткә қақмиған болсаң, Әгәр биздин чәксиз ғәзәпләнмигән болсаң!