Lamentacje 5
1 Wspomnij, Panie! na to, co się nam przydało; wejrzyj a obacz pohańbienie nasze.
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
2 Dziedzictwo nasze obrócone jest do obcych, a domy nasze do cudzoziemców.
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
3 Sierotamiśmy a bez ojca; matki nasze są jako wdowy.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
4 Wody nasze za pieniądze pijemy, drwa nasze za pieniądze kupujemy.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
5 Na szyi swej prześladowanie cierpiemy, pracujemy, a nie dadzą nam odpocząć.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
6 Egipczykom podajemy rękę i Assyryjczykom, żebyśmy się nasycili chleba.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
7 Ojcowie nasi zgrzeszyli, niemasz ich, a my nieprawość ich ponosimy.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
8 Niewolnicy panują nad nami, niemasz, ktoby nas wybawił z ręki ich.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
9 Z odwagą duszy naszej szukamy chleba swego dla strachu miecza i na puszczy.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
10 Skóra nasza jako piec zczerniała od srogości głodu.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
11 Niewiasty w Syonie pogwałcono; i panny w miastach Judzkich.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
12 Książęta ręką ich powieszeni są, a osoby starszych nie mają w uczciwości.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
13 Młodzięców do żarn biorą, a młodzieniaszkowie po drwami padają.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
14 Starcy w bramach więcej nie siadają, a młodzieńcy przestali pieśni swoje.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
15 Ustało wesele serca naszego, pląsanie nasze w kwilenie się obróciło.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
16 Spadła korona z głowy naszej; biada nam, żeśmy zgrzeszyli!
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
17 Dlategoż mdłe jest serce nasze, dlatego zaćmione są oczy nasze;
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
18 Dla góry Syońskiej, że jest spustoszona, liszki chodzą po niej.
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
19 Ty, Panie! trwasz na wieki, a stolica twoja od narodu do narodu.
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
20 Przeczże nas na wieki zapominasz, a opuszczasz nas przez tak długi czas?
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Nawróć nas do siebie, o Panie! a nawróceni będziemy; odnów dni nasze, jako z dawna były.
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
22 Bo izali nas cale odrzucisz, a gniewać się będziesz na nas tak bardzo?
Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
