< ایّوب 4 >

و الیفاز تیمانی در جواب گفت: ۱ 1
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
«اگر کسی جرات کرده، با تو سخن گوید، آیا تورا ناپسند می‌آید؟ لیکن کیست که بتواند از سخن‌گفتن بازایستد؟ ۲ 2
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
اینک بسیاری را ادب آموخته‌ای و دستهای ضعیف را تقویت داده‌ای. ۳ 3
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
سخنان تو لغزنده را قایم داشت، و تو زانوهای لرزنده را تقویت دادی. ۴ 4
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
لیکن الان به تو رسیده است و ملول شده‌ای، تو را لمس کرده است وپریشان گشته‌ای. ۵ 5
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
آیا توکل تو بر تقوای تونیست؟ و امید تو بر کاملیت رفتار تو نی؟ ۶ 6
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
الان فکر کن! کیست که بی‌گناه هلاک شد؟ و راستان درکجا تلف شدند؟ ۷ 7
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
چنانکه من دیدم آنانی که شرارت را شیار می‌کنند و شقاوت را می‌کارندهمان را می‌دروند. ۸ 8
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
از نفخه خدا هلاک می‌شوندو از باد غضب او تباه می‌گردند. ۹ 9
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
غرش شیر ونعره سبع و دندان شیربچه‌ها شکسته می‌شود. ۱۰ 10
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
شیر نر از نابودن شکار هلاک می‌شود وبچه های شیر ماده پراکنده می‌گردند. ۱۱ 11
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
«سخنی به من در خفا رسید، و گوش من آواز نرمی از آن احساس نمود. ۱۲ 12
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
در تفکرها ازرویاهای شب، هنگامی که خواب سنگین بر مردم غالب شود، ۱۳ 13
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
خوف و لرز بر من مستولی شد که جمیع استخوانهایم را به جنبش آورد. ۱۴ 14
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
آنگاه روحی از پیش روی من گذشت، و مویهای بدنم برخاست. ۱۵ 15
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
در آنجا ایستاد، اما سیمایش راتشخیص ننمودم. صورتی در‌پیش نظرم بود. خاموشی بود و آوازی شنیدم ۱۶ 16
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
که آیا انسان به حضور خدا عادل شمرده شود؟ و آیا مرد در نظرخالق خود طاهر باشد؟ ۱۷ 17
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
اینک بر خادمان خوداعتماد ندارد، و به فرشتگان خویش، حماقت نسبت می‌دهد. ۱۸ 18
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
پس چند مرتبه زیاده به ساکنان خانه های گلین، که اساس ایشان در غبار است، که مثل بید فشرده می‌شوند! ۱۹ 19
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
از صبح تا شام خردمی شوند، تا به ابد هلاک می‌شوند و کسی آن را به‌خاطر نمی آورد. ۲۰ 20
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
آیا طناب خیمه ایشان ازایشان کنده نمی شود؟ پس بدون حکمت می‌میرند. ۲۱ 21
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!

< ایّوب 4 >