Salmenes 77

1 Til songmeisteren, for Jedutun; ein salme av Asaf. Eg ropar til Gud, og eg vil skrika; eg ropar til Gud, og han vil venda øyra til meg.

Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.

2 Den Dagen eg er i naud, søkjer eg Herren, um natti retter eg ut handi, og ho vert ikkje trøytt, mi sjæl vil ikkje lata seg trøysta.

У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.

3 Eg vil koma Gud i hug og sukka, eg vil tenkja etter, og mi ånd vanmegtast. (Sela)

Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)

4 Du held augo mine vakande, eg er uroleg og talar ikkje.

Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.

5 Eg tenkjer på fordoms dagar, på lengst framfarne år.

Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.

6 Eg vil koma i hug min strengleik um natti, i mitt hjarta vil eg grunda, og mi ånd vil ransaka.

Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:

7 Vil Herren æveleg støyta burt? vil han ikkje lenger visa nåde?

Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?

8 Er det for all tid ute med hans miskunn? Hev hans lovnad vorte upp i inkje frå ætt til ætt?

Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?

9 Hev Gud gløymt å vera nådig? Eller hev han i vreide stengt for sin godhug? (Sela)

Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)

10 Eg segjer: Dette er mi plåga, det er år frå høgre handi til den Høgste.

Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».

11 Eg vil forkynna Herrens gjerningar, for eg vil minnast dine under frå fordoms tid.

Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.

12 Og eg vil tenkja etter alt ditt verk, og på dine store gjerningar vil eg grunda.

Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.

13 Gud, i heilagdom er din veg, kven er ein gud, stor som Gud?

Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?

14 Du er den Gud som gjer under; du hev kunngjort din styrke millom folkeslagi.

Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.

15 Du hev løyst ditt folk ut med velde, borni åt Jakob og Josef. (Sela)

Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)

16 Vatni såg deg, Gud, vatni såg deg og bivra, ja, djupi skalv.

Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.

17 Skyerne gav vatn, himmelen dunde, ja, dine piler flaug ikring.

Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.

18 Di tora dunde i kvervelstormen, eldingar lyste upp jordriket, jordi skalv og riste.

Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.

19 I havet gjekk din veg, og dine stigar gjenom store vatn, og dine fotspor vart ikkje kjende.

Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.

20 Du førde ditt folk som ei hjord ved handi åt Moses og Aron.

Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.