Salmenes 39

1 Til songmeisteren, til Jedutun; ein salme av David. Eg sagde: «Eg vil vakta mine vegar, so eg ikkje syndar med mi tunga; eg vil leggja taum på min munn, so lenge den ugudlege er meg for augo.»

В конец, Идифуму, песнь Давиду. Рех: сохраню пути моя, еже не согрешати ми языком моим: положих устом моим хранило, внегда востати грешному предо мною.

2 Eg tagna og var kurende still; eg tagde utan von um lukka, men mi liding vart rørd upp.

Онемех и смирихся, и умолчах от благ, и болезнь моя обновися.

3 Mitt hjarta brann i min barm; ved mi grunding kveiktest eld - eg tala med mi tunga.

Согреяся сердце мое во мне, и в поучении моем разгорится огнь: глаголах языком моим:

4 Herre, lat meg få vita min ende og målet på mine dagar, kva det er; lat meg vita kor snargjengd eg er!

скажи ми, Господи, кончину мою и число дний моих, кое есть, да разумею, что лишаюся аз.

5 Sjå, som ei lovebreidd hev du sett mine dagar, og mi livstid er som ingen ting for deg; berre som den tome fåfengd er kvart menneskje sett her. (Sela)

Се, пяди положил еси дни моя, и состав мой яко ничтоже пред Тобою: обаче всяческая суета всяк человек живый.

6 Berre som ein skugge gjeng mannen ikring, berre til fåfengs ståkar dei; han dungar i hop og veit ikkje kven som skal sanka det inn.

Убо образом ходит человек, обаче всуе мятется: сокровищствует, и не весть, кому соберет я.

7 Og no, kva vonar eg, Herre? Mi von stend til deg.

И ныне кто терпение мое? Не Господь ли? И состав мой от Тебе есть.

8 Frels meg frå alle mine misgjerningar, set meg ikkje til spott for dåren!

От всех беззаконий моих избави мя: поношение безумному дал мя еси.

9 Eg er tagna og let ikkje upp min munn; for du hev gjort det.

Онемех и не отверзох уст моих, яко Ты сотворил еси.

10 Tak di plåga burt frå meg! Ved slag av di hand er det ute med meg.

Отстави от мене раны Твоя: от крепости бо руки Твоея аз изчезох.

11 Tuktar du ein mann med refsing for skuld, so fortærer du hans fagerleik som motten. Berre fåfengd er kvart menneskje. (Sela)

Во обличениих о беззаконии наказал еси человека, и истаял еси яко паучину душу его: обаче всуе всяк человек.

12 Høyr mi bøn, Herre, og vend øyra til mitt rop; teg ikkje til min gråt! for eg er framand hjå deg, ein gjest som alle mine feder.

Услыши молитву мою, Господи, и моление мое внуши, слез моих не премолчи: яко преселник аз есмь у Тебе и пришлец, якоже вси отцы мои.

13 Sjå burt frå meg, so eg kann kvikna til, fyrr eg fer herifrå og er ikkje meir!

Ослаби ми, да почию, прежде даже не отиду, и ктому не буду.