Lukas 14

1 Ein kviledag hende det, at Jesus kom heim til ein av dei øvste farisæarane og skulde halda måltid der, og dei gjætte på honom.

И бысть егда внити Ему в дом некоего князя фарисейска в субботу хлеб ясти, и тии бяху назирающе Его:

2 Best det var, såg han framfor seg ein mann som hadde vatssotti.

и се, человек некий, имый водный труд, бе пред Ним.

3 Då tok han til ords og spurde dei lovkunnige og farisæarane: «Er det rett å lækja um kviledagen, eller er det ikkje?»

И отвещав Иисус рече к законником и фарисеом, глаголя: аще достоит в субботу целити?

4 Dei tagde. Då tok han burt på mannen og lækte honom, og let honom ganga.

Они же умолчаша. И приемь изцели его, и отпусти.

5 Og til dei andre sagde han: «Kven av dykk dreg ikkje straks upp att son sin eller uksen sin, dersom dei dett nedi ein brunn på ein kviledag?»

И отвещав к ним рече: котораго от вас осел или вол в студенец впадет, и не абие ли исторгнет его в день субботный?

6 Men dei var’kje god til å svara honom noko på det.

И не возмогоша отвещати Ему к сим.

7 Då han gådde korleis gjesterne valde seg ut dei øvste sæti, sagde han deim denne likningi:

Глаголаше же к званным притчу, обдержя, како председания избираху, глаголя к ним:

8 «Når nokon hev bede deg til brudlaups, so set deg ikkje øvst ved bordet! For det kunde henda at ein gjævare enn du var beden,

егда зван будеши ким на брак, не сяди на преднем месте: еда кто честнее тебе будет званных,

9 og at den som hadde bede dykk båe, kom og sagde til deg: «Gjev rom åt denne mannen!» og då fekk du den skammi at du laut setja deg nedst.

и пришед иже тебе звавый и онаго, речет ти: даждь сему место: и тогда начнеши со студом последнее место держати.

10 Nei, når du er beden ein stad, so gakk og set deg på det nedste romet! Når han so kjem han som hev bede deg, segjer han til deg: «Flytt deg høgre upp, venen min! Då fær du æra hjå alle deim som sit til bords med deg.

Но егда зван будеши, шед сяди на последнем месте, да егда приидет звавый тя, речет ти: друже, посяди выше: тогда будет ти слава пред званными с тобою:

11 For kvar den som set seg sjølv høgt, skal gjerast låg, men den som set seg sjølv lågt, skal gjerast høg.»

яко всяк возносяйся смирится, и смиряяйся вознесется.

12 So sagde han og til den som hadde bede honom åt seg: «Når du vil gjera eit middags- eller kveldslag, so bed ikkje venerne eller brørne eller skyldfolket ditt eller rike grannar! For dei kjem til å beda deg att, so du fær lika for det du hev gjort.

Глаголаше же и ко звавшему Его: егда сотвориши обед или вечерю, не зови другов твоих, ни братии твоея, ни сродник твоих, ни сосед богатых: еда когда и тии тя такожде воззовут, и будет ти воздаяние.

13 Nei, når du gjer gjestebod, so bed fatige, kryplingar, halte, blinde!

Но егда твориши пир, зови нищыя, маломощныя, хромыя, слепыя:

14 Då vert du sæl; for dei hev ingen ting å gjeva deg att, men du fær lika for det når dei rettferdige stend upp att.»

и блажен будеши, яко не имут ти что воздати: воздаст же ти ся в воскрешение праведных.

15 Ein av dei andre bordgjesterne sagde då han høyrde det: «Sæl den som fær sitja til bords i Guds rike!»

Слышав же некий от возлежащих с Ним сия, рече Ему: блажен, иже снесть обед в Царствии Божии.

16 Då svara han: «Det var ein gong ein mann som vilde gjera eit stort gjestebod, og bad mange.

Он же рече ему: человек некий сотвори вечерю велию и зва многи:

17 Då tidi kom at gjestebodet skulde vera, sende han sveinen sin i veg for å segja til dei bedne: «Kom! No er det ferdigt!»

и посла раба своего в год вечери рещи званным: грядите, яко уже готова суть вся.

18 Då tok dei til å beda seg undan, alle som ein. Den fyrste sagde: «Eg hev kjøpt ein jordveg, og er nøydd til å ganga ut og sjå på honom. Du lyt gjera so vel og orsaka meg.»

И начаша вкупе отрицатися вси. Первый рече ему: село купих и имам нужду изыти и видети е: молютися, имей мя отречена.

19 Ein annan sagde: «Eg hev kjøpt fem par uksar, og no skal eg av og prøva deim. Du lyt gjera so vel og orsaka meg.»

И другий рече: супруг волов купих пять и гряду искусити их: молю тя, имей мя отречена.

20 Endå ein annan mann sagde: Eg hev teke meg ei kona; difor kann eg ikkje koma.»

И другий рече: жену поях и сего ради не могу приити.

21 Sveinen kom og sagde det med herren sin. Då vart husbonden harm og sagde til sveinen: «Gakk snøgt ut på gatorne og stræti i byen, og før hit alle tiggarar og kryplingar og blinde og halte!»

И пришед раб той поведа господину своему сия. Тогда разгневався дому владыка, рече рабу своему: изыди скоро на распутия и стогны града, и нищыя и бедныя и слепыя и хромыя введи семо.

22 Sveinen sagde: «Herre, det er gjort som du sagde, og det er endå rom.»

И рече раб: господи, бысть якоже повелел еси, и еще место есть.

23 «Gakk ut på vegarne og ved gjerdi, » svara herren, «og nøyd deim til å koma inn, so huset mitt vert fullt!

И рече господин к рабу: изыди на пути и халуги, и убеди внити, да наполнится дом мой:

24 For eg segjer dykk at ingen av dei mennerne som vart bedne, skal smaka min gjestebodskost.»»

глаголю бо вам, яко ни един мужей тех званных вкусит моея вечери: мнози бо суть звани, мало же избранных.

25 Det fylgde mykje folk med honom, og han snudde seg og sagde til deim:

Идяху же с Ним народи мнози: и обращься рече к ним:

26 «Um nokon kjem til meg og hatar ikkje far og mor og kona og born og brør og syster, ja, endå sitt eige liv, so kann han ikkje vera min læresvein.

аще кто грядет ко Мне, и не возненавидит отца своего и матерь, и жену и чад, и братию и сестр, еще же и душу свою, не может Мой быти ученик:

27 Den som ikkje ber krossen sin og kjem etter meg, kann ikkje vera min læresvein.

и иже не носит креста своего и вслед Мене грядет, не может Мой быти ученик.

28 Vil nokon av dykk byggja eit tårn, tur han’kje då fyrst set seg ned og reknar etter kva det vil kosta, um han hev nok til å fullføra det.

Кто бо от вас, хотяй столп создати, не прежде ли сед разчтет имение, аще имать, еже есть на совершение?

29 For hev han lagt grunnsteinarne, og ikkje er god til å gjera det ferdigt, so tek alle som ser det til å gjera narr av honom og segja:

Да не, когда положит основание и не возможет совершити, вси видящии начнут ругатися ему,

30 «Den mannen tok til å byggja, og var’kje god til å gjera det ferdigt!»

глаголюще, яко сей человек начат здати и не може совершити?

31 Eller um ein konge vil draga ut i strid mot ein annan konge, tru han’kje då fyrst set seg ned og slær yver um han med ti tusund mann kann møta ein som kjem imot han med tjuge tusund?

Или кий царь идый ко иному царю снитися с ним на брань, не сед ли прежде совещавает, аще силен есть срести с десятию тысящ грядущаго со двемадесятма тысящама нань?

32 Og kann han ikkje, so gjer han av ei sendeferd og tingar um fred, med hin endå er langt burte.

Аще ли же ни, еще далече ему сущу, моление послав молится о смирении.

33 Soleis kann ingen av dykk vera min læresvein, utan han segjer frå seg alt det han hev.

Тако убо всяк от вас, иже не отречется всего своего имения, не может быти Мой ученик.

34 Salt er ein god ting; men vert saltet og dove, kva skal so det kryddast med?

Добро есть соль: аще же соль обуяет, чим осолится?

35 Det duger korkje i mold eller møk; dei kastar det ut. Høyr etter, kvar som høyra kann!»

Ни в землю, ни в гной потребна есть: вон изсыплют ю. Имеяй ушы слышати, да слышит.