Jobs 15

1 Då tok Elifaz frå Teman til ords og sagde:

І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 «Kjem svar i vind og ver frå vismann? Fyller han barmen sin med storm?

„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?

3 Vil han med ugangstale lasta? Med ord som nyttelause er?

Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?

4 Otten for Gud den bryt du ned og skjeplar andakt for Guds åsyn.

Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,

5 For syndi styrer munnen din; du talar som dei falske talar.

бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

6 Din munn deg dømer, ikkje eg; og dine lippor vitnar mot deg.

Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:

7 Vart fyrst av menneskje du fødd? Vert fyre haugarne du avla?

Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?

8 Var du i Guds rådleggjing med? Og fekk du visdom til deg rana?

Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?

9 Kva veit du som me ikkje veit? Kva skynar du som me ei kjenner?

Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?

10 Gråhærd og gamling er hjå oss; han eldre er enn jamvel far din.

Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.

11 Er trøyst frå Gud det altfor ring? Vanvyrder du eit rolegt ord?

Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?

12 Kvi let du hugen eggja deg? Kvi let du auga rulla vilt?

Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,

13 For imot Gud din harm du snur og let or munnen ordi strøyma.

що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?

14 Kor kann vel mannen vera rein? Og kvinnefødde hava rett?

Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?

15 På sine heilage han lit ei; for honom er’kje himmeln rein,

Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —

16 langt mindre då ein styggeting, ein mann som urett drikk som med vatn.

що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

17 Eg vil deg læra; høyr på meg! Det som eg såg, vil eg deg melda,

Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,

18 det som vismenner segja kann, og ei hev dult frå sine feder,

про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —

19 dei som åleine landet åtte, og ingen framand kom bland deim.

їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.

20 Den vonde stødt i uro liver, for valdsmann gøymt er fåe år.

Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.

21 I øyro rædsletonar ljomar; fyrr han veit av, kjem tynaren.

Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.

22 Han trur’kje han kann fly frå myrkret; han venta lyt det kvasse sverd.

Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.

23 Han leitar etter brød: Kvar er det? Han veit, ein myrk dag er for hand.

Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.

24 Naud, trengsla skræmer, tyngjer honom, liksom ein konge budd til strid.

Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,

25 For imot Gud han lyfte handi og våga tråssa Allvalds-Gud,

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,

26 han storma fram med nakken lyft, med vern utav skjold-ryggjer sterke;

проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.

27 han dekte andlitet med feitt og gjorde sine lender feite.

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,

28 Han budde i bannstøytte byar, i hus som ingen burde bu i, men til grushaugar etla var.

і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.

29 Han vart’kje rik, hans gods kverv burt, hans grøda luter ei mot jordi.

Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.

30 Han kann’kje koma undan myrkret. Hans greiner turkast burt i hiten, og han kjem burt ved hans munns ande.

Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.

31 Trur han på fåfengd, vert han narra, og berre fåfengd haustar han.

Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —

32 Fyrr dagen kjem, då vert det uppfyllt, hans palmegreiner grønkar ikkje.

вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!

33 Lik vinstokk misser han si druva, spiller sin blom som oljetreet.

Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —

34 Ein syndarflokk set ingi frukt, og elden øyder mute- tjeldi.

бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:

35 Dei avlar møda, føder tjon, og svik i fanget sitt dei nører.»

він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.