3 Johannes 1

1 Den eldste til den kjære Gaius, som eg elskar i sanning.

Ста́рець — улю́бленому Гаєві, якого я направду люблю́.

2 Kjære ven! Eg ynskjer at du i alle måtar må liva vel og hava helsa, liksom di sjæl liver vel.

Улю́блений, — я молюся, щоб добре вело́ся в усьому тобі, і щоб був ти здоровий, як добре веде́ться душі твоїй.

3 For eg vart mykje glad då det kom nokre brør og vitna um di sanning, korleis du ferdast i sanning.

Бо я дуже зрадів, як прийшли були браття, і засві́дчили правду твою, як ти живеш у правді.

4 Eg hev ingi større gleda enn det, at eg høyrer mine born ferdast i sanningi.

Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді.

5 Kjære ven, du gjer ei trufast gjerning med det du gjer mot brørne, og det jamvel mot dei framande,

Улю́блений, — вірно ти чи́ниш, як що робиш для братті та для чужи́нців, —

6 og dei hev vitna for kyrkjelyden um din kjærleik. Du gjer vel um du hjelper deim i veg, som det er sømelegt for Gud.

вони про любов твою свідчили Церкві; добре ти зробиш, як їх ви́провадиш, як достойно для Бога,

7 For det er for hans namn skuld dei er gjengne ut, og dei tek ikkje imot noko av heidningarne.

бо вийшли вони ради Йме́ння Його, нічого не взявши від поган.

8 Me er då skuldige til å taka imot slike, so me kann verta medarbeidarar for sanningi.

Отож, ми повинні приймати таких, щоб бути співробі́тниками правді.

9 Eg hev skrive til kyrkjelyden; men Diotrefes, som gjerne vil vera fyrstemannen millom deim, tek ikkje imot oss.

Я до Церкви писав був, але Діотре́ф, що любить бути першим у них, нас не приймає.

10 Difor vil eg, når eg kjem, minna um dei gjerningar som han gjer, med di han baktalar oss med vonde ord; og ikkje nøgd med det, tek han ikkje sjølv imot brørne, og deim som det vil, hindrar han og støyter deim ut or kyrkjelyden.

Тому́ то, коли я прийду́, то згадаю про вчинки його, що їх ро́бить, словами лихими обмовля́ючи нас. І він тим не задово́льнюється, — а й сам не приймає братів, і тим, що бажають приймати, боронить, і виго́нить із Церкви.

11 Kjære, gjer ikkje etter det vonde, men etter det gode! den som gjer godt, er av Gud; den som gjer vondt, hev ikkje set Gud.

Улюблений, — не робися подібним до лихо́го, а до доброго: доброчинець від Бога, а злочинець Бога не бачив.

12 Demetrius hev godt lov av alle og av sjølve sanningi; ogso me gjev honom godt vitnemål, og du veit at vårt vitnemål er sant.

Про Димитрія сві́дчили всі й сама правда. І сві́дчимо й ми, а ви знаєте, що свідчення наше правдиве.

13 Eg hadde mangt å skriva til deg, men eg vil ikkje skriva til deg med blekk og penn.

Багато хотів я писати, та не хочу писати до тебе чорнилом та очерети́нкою,

14 Men eg vonar å få sjå deg snart, og då skal me talast ved munn til munn. Fred vere med deg! Venerne helsar deg. Helsa venerne med namn!

але маю надію побачити тебе незаба́ром, і говорити уста́ми до уст. Мир тобі! Друзі вітають тебе. Привітай друзів пойменно! Амі́нь.