Salmenes 74

1 En læresalme av Asaf. Hvorfor, Gud, har du forkastet oss for evig tid? Hvorfor ryker din vrede mot den hjord du før?

Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?

2 Kom i hu din menighet, som du vant din i fordums tid, som du gjenløste til å være din arvs stamme, Sions berg, hvor du tok bolig!

Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.

3 Opløft dine trin til de evige grushoper! Alt har fienden fordervet i helligdommen.

Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!

4 Dine motstandere har brølt midt i ditt forsamlingshus; de har satt sine egne tegn op til tegn.

Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].

5 Det var et syn som når økser løftes i tykke skogen.

Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.

6 Og nu, alt det som fantes av billedverk, det slo de sønder med øks og hammer.

Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.

7 De har satt ild på din helligdom; like til grunnen har de vanhelliget ditt navns bolig.

Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.

8 De har sagt i sitt hjerte: Vi vil ødelegge dem alle tilsammen! De har opbrent alle Guds forsamlingshus i landet.

Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.

9 Våre egne tegn ser vi ikke; det er ikke nogen profet mere, ikke nogen hos oss som vet hvor lenge det skal vare.

Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.

10 Hvor lenge, Gud, skal motstanderen håne, fienden forakte ditt navn evindelig?

Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?

11 Hvorfor drar du din hånd, din høire hånd tilbake? Ta den ut av din barm og ødelegg!

Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!

12 Gud er dog min konge fra fordums tid, han som skaper frelse på den vide jord.

Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!

13 Du er den som skilte havet med din styrke, knuste dragenes hoder på vannene.

Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.

14 Du sønderslo Leviatans hoder, du gav den til føde for ørkenens folk.

Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.

15 Du lot kilde og bekk bryte frem, du uttørket evige strømmer.

Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.

16 Dig hører dagen til, dig også natten; du har skapt himmellysene og solen.

Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;

17 Du har fastsatt alle jordens grenser; sommer og vinter - du har dannet dem.

Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.

18 Kom dette i hu: Fienden har hånet Herren, og et dårlig folk har foraktet ditt navn!

Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.

19 Overgi ikke din turteldue til den mordlystne skare, glem ikke dine elendiges skare evindelig!

Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.

20 Se til pakten! For landets mørke steder er fulle av volds boliger.

Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.

21 La ikke den undertrykte vende tilbake med skam, la den elendige og fattige love ditt navn!

Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.

22 Reis dig, Gud, før din sak, kom i hu at du blir hånet av dåren hele dagen!

Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.

23 Glem ikke dine fienders røst, dine motstanderes bulder, som stiger op all tid!

Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.