Salmenes 34

1 Av David, da han tedde sig som vanvittig for Abimelek, og denne jog ham fra sig, og han gikk bort. Jeg vil love Herren til enhver tid, hans pris skal alltid være i min munn.

[Псалом] Давидів, коли він вдавав із себе божевільного перед Авімелехом, був вигнаний від нього й пішов. Благословлятиму Господа повсякчасно, хвала Йому завжди в моїх устах.

2 Min sjel skal rose sig av Herren; de saktmodige skal høre det og glede sig.

Душа моя хвалитиметься Господом; нехай почують смиренні й зрадіють.

3 Pris Herrens storhet med mig, og la oss sammen ophøie hans navn!

Величайте Господа зі мною; звеличуймо разом ім’я Його!

4 Jeg søkte Herren, og han svarte mig, og han fridde mig fra alt det som forferdet mig.

Я шукав Господа, і Він відповів мені й від усіх жахів моїх визволив мене.

5 De så op til ham og strålte av glede, og deres åsyn rødmet aldri av skam.

Хто погляд свій звертав на Нього, ті засяяли [від радості], обличчя їхні не вкриються ганьбою.

6 Denne elendige ropte, og Herren hørte, og han frelste ham av alle hans trengsler.

Цей пригноблений кликав, і Господь почув і від усіх скорбот врятував його.

7 Herrens engel leirer sig rundt omkring dem som frykter ham, og han utfrir dem.

Ангел Господній стає табором довкола тих, хто боїться Його, і визволяє їх.

8 Smak og se at Herren er god! Salig er den mann som tar sin tilflukt til ham.

Скоштуйте й побачте, що добрий Господь! Блаженний той, хто надію на Нього покладає!

9 Frykt Herren, I hans hellige! For intet fattes dem som frykter ham.

Бійтеся Господа, святі Його, адже немає нестатку ні в чому у тих, хто боїться Його.

10 De unge løver lider nød og hungrer, men dem som søker Herren, fattes ikke noget godt.

Молоді леви терплять нестачу й голодують, а ті, хто Господа шукає, у жодному добрі нестатку не відчувають.

11 Kom, barn, hør mig! Jeg vil lære eder Herrens frykt.

Приходьте, нащадки, послухайте мене, я навчу вас боятися Господа.

12 Hvem er den mann som har lyst til liv, som ønsker sig dager til å se lykke?

Той, хто бажає насолоджуватися життям, хто хотів би бачити добро в [усі] дні,

13 Hold din tunge fra ondt og dine leber fra å tale svik!

стримуй язик свій від зла й вуста свої від того, щоб говорити підступне.

14 Vik fra ondt og gjør godt, søk fred og jag efter den!

Ухиляйся від зла й чини добро, шукай миру й прагни його.

15 Herrens øine er vendt til de rettferdige, og hans ører til deres rop.

Очі Господа – на праведних, і вуха Його до зойку їхнього [прихилені].

16 Herrens åsyn er imot dem som gjør ondt, for å utrydde deres ihukommelse av jorden.

Обличчя Господа – проти тих, хто чинить зло, щоб викорінити з землі пам’ять про них.

17 Hine roper, og Herren hører, og av alle deres trengsler utfrir han dem.

Кличуть [праведні], і Господь чує й від усіх скорбот їх визволяє.

18 Herren er nær hos dem som har et sønderbrutt hjerte, og han frelser dem som har en sønderknust ånd.

Близький Господь до [людей] зі зламаним серцем, і тих, у кого дух розбитий, Він рятує.

19 Mange er den rettferdiges ulykker, men Herren utfrir ham av dem alle.

Багато лих у праведного, та від усіх них врятує його Господь.

20 Han tar vare på alle hans ben, ikke ett av dem blir sønderbrutt.

Береже Він усі кістки його, жодна з них не буде зламана.

21 Ulykke dreper den ugudelige, og de som hater den rettferdige, dømmes skyldige.

Зло приведе до смерті нечестивого, і ті, хто ненавидить праведника, будуть засуджені.

22 Herren forløser sine tjeneres sjel, og ingen av dem som tar sin tilflukt til ham, dømmes skyldig.

Визволяє Господь душі слуг Своїх, і не буде засуджений жоден із тих, хто надію на Нього покладає.