Salmenes 139

1 Til sangmesteren; av David; en salme. Herre, du ransaker mig og kjenner mig.

Для дириґента хору. Псалом Давидів.

2 Enten jeg sitter, eller jeg står op, da vet du det; du forstår min tanke langt fra.

Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.

3 Min sti og mitt leie gransker du ut, og du kjenner grant alle mine veier.

Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —

4 For det er ikke et ord på min tunge - se, Herre, du vet det alt sammen.

бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!

5 Bakfra og forfra omgir du mig, og du legger din hånd på mig.

Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.

6 Å forstå dette er mig for underlig, det er for høit, jeg makter det ikke.

Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!

7 Hvor skal jeg gå fra din Ånd, og hvor skal jeg fly fra ditt åsyn?

Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?

8 Farer jeg op til himmelen så er du der, og vil jeg rede mitt leie i dødsriket, se, da er du der. (Sheol h7585)

Якщо я на небо зійду́, — то Ти там, або постелю́ся в шео́лі — ось Ти! (Sheol h7585)

9 Tar jeg morgenrødens vinger, og vil jeg bo ved havets ytterste grense,

Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,

10 så fører også der din hånd mig, og din høire hånd holder mig fast.

— то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!

11 Og sier jeg: Mørket skjule mig, og lyset omkring mig bli natt -

Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,

12 så gjør heller ikke mørket det for mørkt for dig, og natten lyser som dagen, mørket er som lyset.

то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!

13 For du har skapt mine nyrer, du virket mig i min mors liv.

Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —

14 Jeg priser dig fordi jeg er virket på forferdelig underfull vis; underfulle er dine gjerninger, og min sjel kjenner det såre vel.

Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!

15 Mine ben var ikke skjult for dig da jeg blev virket i lønndom, da jeg blev kunstig virket i jordens dyp.

І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!

16 Da jeg bare var foster, så dine øine mig, og i din bok blev de alle opskrevet de dager som blev fastsatt da ikke en av dem var kommet.

Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...

17 Hvor vektige dine tanker er for mig, Gud, hvor store deres summer!

Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -

18 Vil jeg telle dem, så er de flere enn sand; jeg våkner op, og jeg er ennu hos dig.

перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.

19 Gud, gid du vilde drepe den ugudelige, og I blodtørstige menn, vik fra mig -

Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!

20 de som nevner ditt navn til å fremme onde råd, som bruker det til løgn, dine fiender!

Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!

21 Skulde jeg ikke hate dem som hater dig, Herre, og avsky dem som reiser sig imot dig?

Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:

22 Jeg hater dem med et fullkomment hat; de er mine fiender.

повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!

23 Ransak mig, Gud, og kjenn mitt hjerte! Prøv mig og kjenn mine mangehånde tanker,

Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,

24 og se om jeg er på fortapelsens vei, og led mig på evighetens vei!

і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!