Salmenes 137

1 Ved Babylons elver, der satt vi og gråt når vi kom Sion i hu.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 På vidjene der hengte vi våre harper;

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 for der krevde våre fangevoktere sanger av oss, våre plagere at vi skulde være glade: Syng for oss av Sions sanger!

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 Hvorledes skulde vi synge Herrens sang på fremmed jord?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 Glemmer jeg dig, Jerusalem, da glemme mig min høire hånd!

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Min tunge henge fast ved min gane om jeg ikke kommer dig i hu, om jeg ikke setter Jerusalem over min høieste glede!

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Kom Jerusalems dag i hu, Herre, så du straffer Edoms barn, dem som sa: Riv ned, riv ned, like til grunnen i den!

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 Babels datter, du ødelagte! Lykksalig er den som gir dig gjengjeld for den gjerning du gjorde mot oss.

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Lykksalig er den som griper og knuser dine spede barn imot klippen.

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!