Salmenes 132

1 En sang ved festreisene. Herre, gi David lønn for hans møie,

Пісня проча́н.

2 han som tilsvor Herren, gav Jakobs Veldige det løfte:

що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:

3 Jeg vil ikke gå inn i mitt huses telt, jeg vil ikke stige op på min sengs leie,

„Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,

4 jeg vil ikke unne mine øine søvn, mine øielokk slummer,

не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,

5 før jeg finner et sted for Herren, en bolig for Jakobs Veldige!

аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!

6 Se, vi hørte om den i Efrata, vi fant den i skogsbygden.

Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.

7 Vi vil komme til hans bolig, vi vil tilbede for hans føtters skammel.

Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!

8 Reis dig, Herre, og kom til ditt hvilested, du og din styrkes ark!

Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!

9 La dine prester klæ sig i rettferd og dine fromme rope med fryd!

Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!

10 For Davids, din tjeners skyld vise du ikke din salvedes åsyn tilbake!

Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.

11 Herren har svoret David en sann ed, som han ikke vil gå fra: Av ditt livs frukt vil jeg sette konger på din trone;

Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!

12 dersom dine barn holder min pakt og mine vidnesbyrd, som jeg vil lære dem, da skal også deres barn for all tid sitte på dine trone.

Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“

13 For Herren har utkåret Sion, han har attrådd det til sin bolig:

Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:

14 Dette er mitt hvilested til evig tid; her vil jeg bo, fordi jeg har attrådd det.

„То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —

15 Dets mat vil jeg velsigne, dets fattige vil jeg mette med brød,

пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!

16 og dets prester vil jeg klæ med fryd.

Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.

17 Der vil jeg la et horn vokse op for David, gjøre i stand en lampe for min salvede.

Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —

18 Hans fiender vil jeg klæ i skam, men på ham skal hans krone stråle.

ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!