Hopa 3

1 I muri i tenei ka puaki te mangai o Hopa, a ka kanga e ia tona ra.

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.

2 Na ka oho a Hopa, ka mea,

І Йов заговорив та й сказав:

3 Kia ngaro te ra i whanau ai ahau, te po i korerotia ai, He tamaroa kei roto i te kopu.

„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“

4 Waiho taua ra mo te pouri; kaua e tirohia iho e te Atua i runga; kaua hoki e whitingia e te marama.

Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.

5 Kia poke ia i te pouri, i te atarangi hoki o te mate; kia tauria iho e te kapua; kia whakawehia ano hoki e te whakapouritanga o te ra.

Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!

6 Na ko taua po, kia mau pu i te pouri kerekere: kei honoa ki nga ra o te tau; kei huihuia atu ina taua nga marama.

Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!

7 Nana, kia mokemoke taua po, kaua te reo koa e uru ki roto.

Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!

8 Kia kanga hoki e te hunga kanga i te ra, e te hunga mohio ki te whakaara rewiatana.

Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!

9 Kia pouri nga whetu o tona kakarauritanga; kia tatari ki te marama, a kahore noa iho; kei kite hoki i te takiritanga ata.

Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —

10 Mona kihai i tutaki i nga tatau o te kopu o toku whaea, kihai i huna i te mauiui kei kitea e ahau.

бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!

11 He aha ahau te mate ai i te kopu? He aha te hemo ai i toku putanga mai i te kopu?

Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?

12 He aha i rite wawe ai nga turi moku, me nga u hei ngote maku?

Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?

13 Me i pena, kua ata takoto ahau, te ai he whakaohooho, moe ana ahau: katahi ahau ka whai okiokinga,

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок

14 I roto i nga kingi, i nga kaiwhakatakoto whakaaro o te whenua i hanga nei i nga wahi mokemoke mo ratou,

з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,

15 I roto ranei i nga rangatira whai koura, o ratou nei whare ki tonu i te hiriwa:

або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!

16 Kua kahore noa iho ranei, kua pera me te materoto e ngaro nei, me nga kohungahunga kahore nei e kite i te marama.

Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?

17 Mutu ake i reira te whakararuraru a te hunga kino; okioki ana i reira te hunga kua mauiui nga uaua.

Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,

18 Ata noho ana nga herehere i reira, te rongo i te reo o te kaitukino.

разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!

19 Kei reira te iti, te rahi, kahore hoki he rangatira o te pononga.

Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...

20 He aha te marama i homai ai ki te tangata kei roto nei i te mate? te ora ki te tangata kua kawa te wairua?

І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,

21 E koingo nei ki te mate, heoi kahore noa iho; e keri ana kia taea ia, nui atu i te keri i nga taonga huna.

що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,

22 Hari pu ratou, koa ana, ina kitea te urupa.

тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,

23 He aha ano te marama i homai ai ki te tangata kua huna nei tona ara, kua oti nei te tutakitaki mai e te Atua?

мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?

24 Kiano hoki ahau i kai, kua tae mai taku mapu: ano he wai oku hamama e ringihia ana.

Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,

25 No te mea kua tae mai ki ahau te mea whakawehi e wehi nei ahau; ko taku e pawera nei kua pa ki ahau.

бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.

26 Kahore oku humarie, kahore oku ata noho, ehara i te mea e okioki ana; na kua puta te raruraru.

Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“