സദൃശവാക്യങ്ങൾ 7
Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 ൨ നീ ജീവിച്ചിരിക്കേണ്ടതിന് എന്റെ കല്പനകളെയും ഉപദേശത്തെയും നിന്റെ കണ്ണിന്റെ കൃഷ്ണമണിപോലെ കാത്തുകൊള്ളുക.
бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
9 ൯ അവളുടെ വീടിന്റെ കോണിനരികെ വീഥിയിൽകൂടി കടന്ന്, അവളുടെ വീട്ടിലേക്കുള്ള വഴിയിൽ കൂടിനടന്നുചെല്ലുന്നു.
коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
10 ൧൦ പെട്ടെന്ന് ഇതാ ഒരു സ്ത്രീ, വേശ്യാവസ്ത്രം ധരിച്ചും, ഹൃദയത്തിൽ ഉപായം നിരൂപിച്ചും, അവനെ എതിരേറ്റുവരുന്നു.
Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
15 ൧൫ അതുകൊണ്ട് ഞാൻ നിന്നെ കാണുവാൻ ആഗ്രഹിച്ച് നിന്നെ എതിരേല്ക്കുവാൻ പുറപ്പെട്ട് നിന്നെ കണ്ടെത്തിയിരിക്കുന്നു.
Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
23 ൨൩ പക്ഷി ജീവഹാനിക്കുള്ളതെന്ന് അറിയാതെ കെണിയിലേക്ക് ബദ്ധപ്പെടുന്നതുപോലെയും കരളിൽ അസ്ത്രം തറയ്ക്കുവോളം അവൻ അവളുടെ പിന്നാലെ ചെല്ലുന്നു.
як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
