Joba 29
1 Dia mbola nandroso nanao oha-teny ihany Joba ka nanao hoe:
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 Enga anie ka ho tahaka ny tamin’ ireny volana lasa ireny aho! Dia tahaka ilay tamin’ ny andro niarovan’ Andriamanitra ahy!
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 Fony mbola nazava teo ambonin’ ny lohako ny jirony, ary ny fahazavany no nandehanako tao amin’ ny maizina;
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 Eny, tahaka ny toetro fony aho mbola fararano, raha niseho teo ambonin’ ny laiko ny fisakaizan’ Andriamanitra;
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 Fony mbola tao amiko ny Tsitoha, Ary nanodidina ahy ny zanako;
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 Fony mbola nanasa ny tongotro tamin’ ny rononomandry aho, ary ny vatolampy namoaka renirano diloilo teo amiko;
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 Raha niainga niakatra ho eo amin’ ny vavahadin’ ny tanàna aho ka nametraka ny fipetrahako teo an-kalalahana,
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 Dia nahita ahy ny zatovo ka niampirimpirina; Ary niainga ny fotsy volo, dia nijoro;
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 Nangina tsy niteny ny lehibe ka nitampim-bava;
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 Tsy sahy niteny ny mpanapaka, ary ny lelany niraikitra tamin’ ny lanilaniny.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 Izay sofina nandre dia nanao ahy hoe sambatra; Ary Izay maso nahita dia vavolombelona ho ahy,
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 Satria namonjy ny ory izay nitaraina aho sy ny kamboty izay tsy nanan-kamonjy.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 Ny fisaoran’ izay efa ho faty dia tonga tamiko; Ary ny fon’ ny mpitondratena nampifaliko.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 Nitafy fahamarinana aho, ka mba nitafy ahy kosa izy; Eny, tahaka ny lamba sy ny hamama ny rariny izay nananako.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 Efa maso ho an’ ny jamba aho ary tongotra ho an’ ny mandringa.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 Efa ray ho an’ ny malahelo aho, ary ny adin’ ny olona tsy fantatro aza nodinihiko.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 Namaky ny nifin’ ny ratsy fanahy aho ka nandrombaka ny babo teo am-bavany
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 Dia hoy izaho: Eo amin’ ny akaniko ihany no hialako aina, ary hanamaro ny androko toy ny fasika aho.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 Ny fakako ho azon’ ny rano, ary ny ando hitoetra amin’ ny sampako mandritra ny alina.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 Ho vaovao amiko lalandava ny voninahitro, ary ny tsipikako hihahenjana eny an-tanako.
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 Nihaino ahy ny olona, dia niandry, ka nangina tamin’ ny fanolorako saina izy.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 Rehefa niteny aho, dia tsy mba namaly intsony izy; ary nitetevan’ ny teniko izy.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 Niandry ahy toy ny fiandry ny ranonorana izy ary nitanatana vava toy ny fiandry ny fara-orana.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 Raha nisy nila ho ketraka, dia mbola niseho miramirana taminy ihany ny tarehiko, ary tsy nahamaloka ny fahazavan’ ny tavako ireo.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 Nifidy ny lalan-kalehany aho ka nipetraka ho lohany, eny, nitoetra toy ny mpanjaka teo amin’ ny miaramila sy toy ny mpampionona ny misaona aho.
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
