Lucam 22
1 Appropinquabat autem dies festus Azymorum, qui dicitur Pascha:
Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
2 et quaerebant principes sacerdotum, et Scribae, quomodo Iesum interficerent: timebant vero plebem.
А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
3 Intravit autem satanas in Iudam, qui cognominabatur Iscariotes, unum de duodecim.
Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
4 et abiit, et locutus est cum principibus sacerdotum, et magistratibus, quemadmodum illum traderet eis.
І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
5 Et gavisi sunt, et pacti sunt pecuniam illi dare.
Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.
6 Et spopondit. Et quaerebat opportunitatem ut traderet illum sine turbis.
І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
7 Venit autem dies Azymorum, in qua necesse erat occidi pascha.
І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
8 Et misit Petrum, et Ioannem, dicens: Euntes parate nobis pascha, ut manducemus.
І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
9 At illi dixerunt: Ubi vis paremus?
А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
10 Et dixit ad eos: Ecce introeuntibus vobis in civitatem, occurret vobis homo quidam amphoram aquae portans: sequimini eum in domum, in quam intrat,
А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
11 et dicetis patrifamilias domus: Dicit tibi Magister: Ubi est diversorium, ubi pascha cum discipulis meis manducem?
І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
12 Et ipse ostendet vobis coenaculum magnum stratum, et ibi parate.
I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
13 Euntes autem invenerunt sicut dixit illis, et paraverunt pascha.
І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
14 Et cum facta esset hora, discubuit, et duodecim Apostoli cum eo.
А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
15 et ait illis: Desiderio desideravi hoc pascha manducare vobiscum, antequam patiar.
І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
16 Dico enim vobis, quia ex hoc non manducabo illud, donec impleatur in regno Dei.
Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
17 Et accepto calice gratias egit, et dixit: Accipite, et dividite inter vos.
Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
18 dico enim vobis quod non bibam de generatione vitis, donec regnum Dei veniat.
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
19 Et accepto pane gratias egit, et fregit, et dedit eis, dicens: Hoc est corpus meum, quod pro vobis datur: hoc facite in meam commemorationem.
Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
20 Similiter et calicem, postquam coenavit, dicens: Hic est calix novum testamentum in sanguine meo, qui pro vobis fundetur.
По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
21 Verumtamen ecce manus tradentis me, mecum est in mensa.
Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
22 Et quidem Filius hominis, secundum quod definitum est, vadit: verumtamen vae homini illi, per quem tradetur.
Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
23 Et ipsi coeperunt quaerere inter se, quis esset ex eis, qui hoc facturus esset.
А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
24 Facta est autem et contentio inter eos, quis eorum videretur esse maior.
І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
25 Dixit autem eis: Reges Gentium dominantur eorum: et qui potestatem habent super eos, benefici vocantur.
Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
26 Vos autem non sic: sed qui maior est in vobis, fiat sicut minor: et qui praecessor est, sicut ministrator.
Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
27 Nam quis maior est, qui recumbit, an qui ministrat? nonne qui recumbit? Ego autem in medio vestrum sum, sicut qui ministrat:
Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
28 vos autem estis, qui permansistis mecum in tentationibus meis:
Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
29 Et ego dispono vobis sicut disposuit mihi Pater meus regnum,
і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
30 ut edatis, et bibatis super mensam meam in regno meo: et sedeatis super thronos iudicantes duodecim tribus Israel.
щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
31 Ait autem Dominus Simoni: Simon, ecce satanas expetivit vos ut cribraret sicut triticum:
І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
32 ego autem rogavi pro te ut non deficiat fides tua: et tu aliquando conversus confirma fratres tuos.
Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
33 Qui dixit ei: Domine, tecum paratus sum et in carcerem, et in mortem ire.
А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
34 At ille dixit: Dico tibi Petre, non cantabit hodie gallus, donec ter abneges nosse me. Et dixit eis:
Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
35 Quando misi vos sine sacculo, et pera, et calceamentis, numquid aliquid defuit vobis?
І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“Вони ж відказали: „Нічо́го“.
36 At illi dixerunt: Nihil. Dixit ergo eis: Sed nunc qui habet sacculum, tollat similiter et peram: et qui non habet, vendat tunicam suam, et emat gladium.
„А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37 Dico enim vobis, quoniam adhuc hoc, quod scriptum est, oportet impleri in me: Et cum iniquis deputatus est. Etenim ea, quae sunt de me, finem habent.
Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
38 At illi dixerunt: Domine, ecce duo gladii hic. At ille dixit eis: Satis est.
І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
39 Et egressus ibat secundum consuetudinem in Monte olivarum. Secuti sunt autem illum et discipuli.
І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40 Et cum pervenisset ad locum, dixit illis: Orate ne intretis in tentationem.
А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
41 Et ipse avulsus est ab eis quantum iactus est lapidis: et positis genibus orabat,
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
42 dicens: Pater si vis, transfer calicem istum a me: Verumtamen non mea voluntas, sed tua fiat.
благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
43 Apparuit autem illi Angelus de caelo, confortans eum. Et factus in agonia, prolixius orabat.
І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
44 Et factus est sudor eius, sicut guttae sanguinis decurrentis in terram.
А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
45 Et cum surrexisset ab oratione, et venisset ad discipulos suos, invenit eos dormientes prae tristitia.
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
46 Et ait illis: Quid dormitis? surgite, orate, ne intretis in tentationem.
І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47 Adhuc eo loquente ecce turba: et qui vocabatur Iudas, unus de duodecim, antecedebat eos: et appropinquavit Iesu ut oscularetur eum.
І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
48 Iesus autem dixit illi: Iuda, osculo Filium hominis tradis?
Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
49 Videntes autem hi, qui circa ipsum erant, quod futurum erat, dixerunt ei: Domine, si percutimus in gladio?
А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
50 Et percussit unus ex illis servum principis sacerdotum, et amputavit auriculam eius dexteram.
І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
51 Respondens autem Iesus, ait: Sinite usque huc. Et cum tetigisset auriculam eius, sanavit eum.
Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
52 Dixit autem Iesus ad eos, qui venerant ad se, principes sacerdotum, et magistratus templi, et seniores: Quasi ad latronem existis cum gladiis, et fustibus?
А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
53 Cum quotidie vobiscum fuerim in templo, non extendistis manus in me: sed haec est hora vestra, et potestas tenebrarum.
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
54 Comprehendentes autem eum, duxerunt ad domum principis sacerdotum: Petrus vero sequebatur eum a longe.
А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
55 Accenso autem igne in medio atrii, et circumsedentibus illis, erat Petrus in medio eorum.
Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
56 Quem cum vidisset ancilla quaedam sedentem ad lumen, et eum fuisset intuita, dixit: Et hic cum illo erat.
А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
57 At ille negavit eum, dicens: Mulier, non novi illum.
І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
58 Et post pusillum alius videns eum, dixit: Et tu de illis es. Petrus vero ait: O homo, non sum.
Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
59 Et intervallo facto quasi horae unius, alius quidam affirmabat, dicens: Vere et hic cum illo erat: nam et Galilaeus est.
І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
60 Et ait Petrus: Homo, nescio quid dicis. Et continuo adhuc illo loquente cantavit gallus.
А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
61 Et conversus Dominus respexit Petrum. Et recordatus est Petrus verbi Domini, sicut dixerat: Quia prius quam gallus cantet, ter me negabis.
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
62 Et egressus foras Petrus flevit amare.
І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
63 Et viri, qui tenebant illum, illudebant ei, caedentes.
А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
64 Et velaverunt eum, et percutiebant faciem eius: et interrogabant eum, dicentes: Prophetiza, quis est, qui te percussit?
І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
65 Et alia multa blasphemantes dicebant in eum.
І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
66 Et ut factus est dies, convenerunt seniores plebis, et principes sacerdotum, et Scribae, et duxerunt illum in concilium suum, dicentes: Si tu es Christus, dic nobis.
А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
67 Et ait illis: Si vobis dixero, non credetis mihi:
і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
68 si autem et interrogavero, non respondebitis mihi, neque dimittetis.
А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
69 Ex hoc autem erit Filius hominis sedens a dextris virtutis Dei.
Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
70 Dixerunt autem omnes: Tu ergo es Filius Dei? Qui ait: Vos dicitis, quia ego sum.
Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
71 At illi dixerunt: Quid adhuc desideramus testimonium? ipsi enim audivimus de ore eius.
А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“
