Lucam 14

1 Et factum est cum introisset Iesus in domum cuiusdam principis Pharisaeorum sabbato manducare panem, et ipsi observabant eum.

І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.

2 Et ecce homo quidam hydropicus erat ante illum.

І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним.

3 Et respondens Iesus dixit ad Legisperitos, et Pharisaeos, dicens: Si licet sabbato curare?

І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?

4 At illi tacuerunt. Ipse vero apprehensum sanavit eum, ac dimisit.

Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.

5 Et respondens ad illos dixit: Cuius vestrum asinus, aut bos in puteum cadet, et non continuo extrahet illum die sabbati?

І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?

6 Et non poterant ad haec respondere illi.

І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.

7 Dicebat autem et ad invitatos parabolam, intendens quomodo primos accubitus eligerent, dicens ad illos:

Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:

8 Cum invitatus fueris ad nuptias, non discumbas in primo loco, ne forte honoratior te sit invitatus ab illo,

Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него,

9 et veniens is, qui te et illum vocavit, dicat tibi: Da huic locum: et tunc incipias cum rubore novissimum locum tenere.

і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.

10 sed cum vocatus fueris, vade, recumbe in novissimo loco: ut, cum venerit qui te invitavit, dicat tibi: Amice, ascende superius. Tunc erit tibi gloria coram simul discumbentibus:

Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.

11 quia omnis, qui se exaltat, humiliabitur: et qui se humiliat, exaltabitur.

Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.

12 Dicebat autem et ei, qui invitaverat: Cum facis prandium, aut coenam, noli vocare amicos tuos, neque fratres tuos, neque cognatos, neque vicinos neque divites: ne forte te et ipsi reinvitent, et fiat tibi retributio.

Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.

13 sed cum facis convivium, voca pauperes, debiles, claudos, et caecos:

Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;

14 et beatus eris, quia non habent retribuere tibi: retribuetur enim tibi in resurrectione iustorum.

то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних.

15 Haec cum audisset quidam de simul discumbentibus, dixit illi: Beatus, qui manducabit panem in regno Dei.

Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.

16 At ipse dixit ei: Homo quidam fecit coenam magnam, et vocavit multos.

Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;

17 Et misit servum suum hora coenae dicere invitatis ut venirent, quia iam parata sunt omnia.

і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.

18 Et coeperunt simul omnes excusare. Primus dixit ei: Villam emi, et necesse habeo exire, et videre illam: rogo te habe me excusatum.

І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.

19 Et alter dixit: Iuga boum emi quinque, et eo probare illa: rogo te habe me excusatum.

А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені.

20 Et alius dixit: Uxorem duxi, et ideo non possum venire.

А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.

21 Et reversus servus nunciavit haec domino suo. Tunc iratus paterfamilias, dixit servo suo: Exi cito in plateas, et vicos civitatis: et pauperes, ac debiles, et caecos, et claudos introduc huc.

І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.

22 Et ait servus: Domine, factum est ut imperasti, et adhuc locus est.

І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце.

23 Et ait dominus servo: Exi in vias, et sepes: et compelle intrare, ut impleatur domus mea.

І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя.

24 Dico autem vobis quod nemo virorum illorum, qui vocati sunt, gustabit coenam meam.

Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.

25 Ibant autem turbae multae cum eo: et conversus dixit ad illos:

Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:

26 Si quis venit ad me, et non odit patrem suum, et matrem, et uxorem, et filios, et fratres, et sorores, adhuc autem et animam suam, non potest meus esse discipulus.

Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.

27 Et qui non baiulat crucem suam, et venit post me, non potest meus esse discipulus.

І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.

28 Quis enim ex vobis volens turrim aedificare, nonne prius sedens computat sumptus, qui necessarii sunt, si habeat ad perficiendum,

Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?

29 ne, posteaquam posuerit fundamentum, et non potuerit perficere, omnes, qui vident, incipiant illudere ei,

щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:

30 dicentes: Quia hic homo coepit aedificare, et non potuit consummare?

Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.

31 Aut quis rex iturus committere bellum adversus alium regem, non sedens prius cogitat, si possit cum decem millibus occurrere ei, qui cum viginti millibus venit ad se?

Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.

32 alioquin adhuc illo longe agente, legationem mittens rogat ea, quae pacis sunt.

Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.

33 Sic ergo omnis ex vobis, qui non renunciat omnibus, quae possidet, non potest meus esse discipulus.

Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути,

34 Bonum est sal. Si autem sal evanuerit, in quo condietur?

Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити?

35 Neque in terram, neque in sterquilinium utile est, sed foras mittetur. Qui habet aures audiendi, audiat.

Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.