Corinthios Ii 5

1 Scimus enim quoniam si terrestris domus nostra huius habitationis dissolvatur, quod aedificationem ex Deo habemus, domum non manufactam, aeternam in caelis. (aiōnios g166)

Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах. (aiōnios g166)

2 Nam et in hoc ingemiscimus, habitationem nostram, quae de caelo est, superindui cupientes:

Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,

3 si tamen vestiti, non nudi inveniamur.

коли б тільки нам, і одягнувшись нагими не явитись.

4 Nam et qui sumus in hoc tabernaculo, ingemiscimus gravati: eo quod nolumus expoliari, sed supervestiri, ut absorbeatur quod mortale est, a vita.

Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.

5 Qui autem efficit nos in hoc ipsum, Deus, qui dedit nobis pignus spiritus.

На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа.

6 Audentes igitur semper, scientes quoniam dum sumus in hoc corpore, peregrinamur a Domino:

Оце ж маймо духа всякого часу знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:

7 (per fidem enim ambulamus, et non per speciem)

(бо ходимо вірою, а не видїннєм.)

8 audemus autem, et bonam voluntatem habemus magis peregrinari a corpore, et praesentes esse ad Dominum.

Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.

9 Et ideo contendimus sive absentes, sive praesentes placere illi.

Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими.

10 Omnes enim nos manifestari oportet ante Tribunal Christi, ut referat unusquisque propria corporis, prout gessit, sive bonum, sive malum.

Всім бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.

11 Scientes ergo timorem Domini hominibus suademus, Deo autem manifesti sumus. Spero autem et in conscientiis vestris manifestos nos esse.

Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились.

12 Non iterum commendamus nos vobis, sed occasionem damus vobis gloriandi pro nobis: ut habeatis ad eos, qui in facie gloriantur, et non in corde.

Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.

13 Sive enim mente excedimus, Deo: sive sobrii sumus, vobis.

Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), вам.

14 Charitas enim Christi urget nos: aestimantes hoc, quoniam si unus pro omnibus mortuus est, ergo omnes mortui sunt:

Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всіх умер, тодї всі вмерли;

15 et pro omnibus mortuus est Christus: ut, et qui vivunt, iam non sibi vivant, sed ei, qui pro ipsis mortuus est et resurrexit.

і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.

16 Itaque nos ex hoc neminem novimus secundum carnem. Et si cognovimus secundum carnem Christum: sed nunc iam non novimus.

Тимже ми від нинї нїкого не знаємо по тілу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо.

17 Si qua ergo in Christo nova creatura, vetera transierunt: ecce facta sunt omnia nova.

Тимже, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове.

18 Omnia autem ex Deo, qui nos reconciliavit sibi per Christum: et dedit nobis ministerium reconciliationis.

Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примірення.

19 quoniam quidem Deus erat in Christo mundum reconcilians sibi, non reputans illis delicta ipsorum, et posuit in nobis verbum reconciliationis.

яко ж бо Бог був у ХристЇ, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.

20 Pro Christo ergo legatione fungimur, tamquam Deo exhortante per nos. Obsecramus pro Christo, reconciliamini Deo.

Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.

21 Eum, qui non noverat peccatum. pro nobis peccatum fecit, ut nos efficeremur iustitia Dei in ipso.

Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.