Corinthios I 14

1 Sectamini charitatem, aemulamini spiritualia: magis autem ut prophetetis.

Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати.

2 Qui enim loquitur lingua, non hominibus loquitur, sed Deo: nemo enim audit. Spiritus autem loquitur mysteria.

Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує його; а духом він говорить тайне.

3 nam qui prophetat, hominibus loquitur ad aedificationem, et exhortationem, et consolationem.

Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє.

4 Qui loquitur lingua, semetipsum aedificat: qui autem prophetat, Ecclesiam Dei aedificat.

Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує.

5 Volo autem omnes vos loqui linguis: magis autem prophetare. Nam maior est qui prophetat, quam qui loquitur linguis: nisi forte interpretetur ut Ecclesia aedificationem accipiat.

Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, ніж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла.

6 Nunc autem, fratres, si venero ad vos linguis loquens: quid vobis prodero, nisi vobis loquar aut in revelatione, aut in scientia, aut in prophetia, aut in doctrina?

Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою?

7 Tamen quae sine anima sunt vocem dantia, sive tibia, sive cithara: nisi distinctionem sonituum dederint, quomodo scietur id, quod canitur, aut quod citharizatur?

Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї.

8 Etenim si incertam vocem det tuba, quis parabit se ad bellum?

Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою?

9 Ita et vos per linguam nisi manifestum sermonem dederitis: quomodo scietur id, quod dicitur? eritis enim in aera loquentes.

Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете.

10 Tam multa, ut puta genera linguarum sunt in hoc mundo: et nihil sine voce est.

Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і ні одно з них без голосу.

11 Si ergo nesciero virtutem vocis, ero ei, cui loquor, barbarus: et qui loquitur, mihi barbarus:

Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї.

12 Sic et vos, quoniam aemulatores estis spirituum, ad aedificationem Ecclesiae quaerite ut abundetis.

Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатіли ними на збудованнє церкві.

13 Et ideo qui loquitur lingua: oret ut interpretetur.

Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати.

14 Nam si orem lingua, spiritus meus orat, mens autem mea sine fructu est.

Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розуміннє ж моє без'овочне.

15 Quid ergo est? Orabo spiritu, orabo et mente: psallam spiritu, psallam et mente.

Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм.

16 Ceterum si benedixeris spiritu: quis supplet locum idiotae? quomodo dicet, Amen, super tuam benedictionem? quoniam quid dicas, nescit.

Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невче-ного, скаже на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш.

17 nam tu quidem bene gratias agis: sed alter non aedificatur.

Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся.

18 Gratias ago Deo meo, quod omnium vestrum lingua loquor.

Дякую Богу моєму, що я більш усіх вас говорю мовами.

19 Sed in Ecclesia volo quinque verba sensu meo loqui, ut et alios instruam: quam decem millia verborum in lingua.

Тільки ж у церкві лучче мені пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою.

20 Fratres, nolite pueri effici sensibus, sed malitia parvuli estote: sensibus autem perfecti estote.

Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними.

21 In lege enim scriptum est: Quoniam in aliis linguis et labiis aliis loquar populo huic: et nec sic exaudient me, dicit Dominus.

В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь.

22 Itaque linguae in signum sunt non fidelibus, sed infidelibus: prophetiae autem non infidelibus, sed fidelibus.

Тимже язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим.

23 Si ergo conveniat universa Ecclesia in unum, et omnes linguis loquantur, intrent autem idiotae, aut infideles: nonne dicent: quid insanitis?

Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всі чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте?

24 Si autem omnes prophetent, intret autem quis infidelis, vel idiota, convincitur ab omnibus, diiudicatur ab omnibus:

Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усіх суджений.

25 occulta enim cordis eius manifesta fiunt: et ita cadens in faciem adorabit Deum, pronuncians quod vere Deus in vobis sit.

І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справді з вами Бог.

26 Quid ergo est, fratres? cum convenitis, unusquisque vestrum psalmum habet, doctrinam habet, apocalypsim habet, linguam habet, interpretationem habet: omnia ad aedificationem fiant.

Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкритте має, виясненнє має, - усе на збудованнє нехай буде.

27 Sive lingua quis loquitur, secundum duos, aut ut multum tres, et per partes, et unus interpretatur.

Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює.

28 Si autem non fuerit interpres, taceat in Ecclesia, sibi autem loquatur, et Deo.

Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові.

29 Prophetae autem duo, aut tres dicant, et ceteri diiudicent.

Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують.

30 Quod si alii revelatum fuerit sedenti, prior taceat.

Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить.

31 Potestis enim omnes per singulos prophetare: ut omnes discant, et omnes exhortentur:

Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всі утішались.

32 et spiritus prophetarum prophetis subiectus est.

І духи пророцькі пророкам корять ся.

33 Non enim est dissensionis Deus, sed pacis: sicut et in omnibus Ecclesiis sanctorum doceo.

Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всіх церквах у сьвятих.

34 Mulieres in Ecclesiis taceant, non enim permittitur eis loqui, sed subditas esse, sicut et lex dicit.

Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе.

35 Si quid autem volunt discere, domi viros suos interrogent. Turpe est enim mulieri loqui in Ecclesia.

Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити.

36 An a vobis verbum Dei processit? aut in vos solos pervenit?

Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло?

37 Si quis videtur propheta esse, aut spiritualis, cognoscat quae scribo vobis, quia Domini sunt mandata.

Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповіді Господні.

38 Si quis autem ignorat, ignorabitur.

Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє.

39 Itaque fratres aemulamini prophetare: et loqui linguis nolite prohibere.

Тимже, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть.

40 Omnia autem honeste, et secundum ordinem fiant in vobis.

Усе нехай поважно та до ладу робить ся.