Psalmorum 22
1 In finem pro susceptione matutina, Psalmus David. Deus Deus meus respice in me: quare me dereliquisti? longe a salute mea verba delictorum meorum.
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 Deus meus clamabo per diem, et non exaudies: et nocte, et non ad insipientiam mihi.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 Tu autem in sancto habitas, Laus Israel.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 In te speraverunt patres nostri: speraverunt, et liberasti eos.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 Ad te clamaverunt, et salvi facti sunt: in te speraverunt, et non sunt confusi.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 Ego autem sum vermis, et non homo: opprobrium hominum, et abiectio plebis.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 Omnes videntes me, deriserunt me: locuti sunt labiis, et moverunt caput.
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 Speravit in Domino, eripiat eum: salvum faciat eum, quoniam vult eum.
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 Quoniam tu es, qui extraxisti me de ventre: spes mea ab uberibus matris meæ.
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 In te proiectus sum ex utero: de ventre matris meæ Deus meus es tu,
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 ne discesseris a me: Quoniam tribulatio proxima est: quoniam non est qui adiuvet.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Circumdederunt me vituli multi: tauri pingues obsederunt me.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 Aperuerunt super me os suum, sicut leo rapiens et rugiens.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 Sicut aqua effusus sum: et dispersa sunt omnia ossa mea. Factum est cor meum tamquam cera liquescens in medio ventris mei.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 Aruit tamquam testa virtus mea, et lingua mea adhæsit faucibus meis: et in pulverem mortis deduxisti me.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 Quoniam circumdederunt me canes multi: concilium malignantium obsedit me. Foderunt manus meas et pedes meos:
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 dinumeraverunt omnia ossa mea. Ipsi vero consideraverunt et inspexerunt me:
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 diviserunt sibi vestimenta mea, et super vestem meam miserunt sortem.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 Tu autem Domine ne elongaveris auxilium tuum a me: ad defensionem meam conspice.
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Erue a framea Deus animam meam: et de manu canis unicam meam:
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Salva me ex ore leonis: et a cornibus unicornium humilitatem meam.
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 Narrabo nomen tuum fratribus meis: in medio ecclesiæ laudabo te.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Qui timetis Dominum laudate eum: universum semen Iacob glorificate eum:
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 Timeat eum omne semen Israel: quoniam non sprevit, neque despexit deprecationem pauperis: Nec avertit faciem suam a me: et cum clamarem ad eum exaudivit me.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 Apud te laus mea in ecclesia magna: vota mea reddam in conspectu timentium eum.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 Edent pauperes, et saturabuntur: et laudabunt Dominum qui requirunt eum: vivent corda eorum in sæculum sæculi.
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 Reminiscentur et convertentur ad Dominum universi fines terræ: Et adorabunt in conspectu eius universæ familiæ Gentium.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 Quoniam Domini est regnum: et ipse dominabitur Gentium.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 Manducaverunt et adoraverunt omnes pingues terræ: in conspectu eius cadent omnes qui descendunt in terram.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 Et anima mea illi vivet: et semen meum serviet ipsi.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 Annunciabitur Domino generatio ventura: et annunciabunt cæli iustitiam eius populo qui nascetur, quem fecit Dominus.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
