Marcum 15
1 Et confestim, mane consilium facientes summi sacerdotes cum senioribus, et scribis, et universo concilio, vincientes Iesum, duxerunt, et tradiderunt Pilato.
А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
2 Et interrogavit eum Pilatus: Tu es rex Iudæorum? At ille respondens, ait illi: Tu dicis.
А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
3 Et accusabant eum summi sacerdotes in multis.
А первосвященики мі́цно Його винува́тили.
4 Pilatus autem rursum interrogavit eum, dicens: Non respondes quidquam? Vide in quantis te accusant.
Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
5 Iesus autem amplius nihil respondit, ita ut miraretur Pilatus.
А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
6 Per diem autem festum solebat dimittere illis unum ex vinctis, quemcumque petissent.
На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
7 Erat autem qui dicebatur Barrabas, qui cum seditiosis erat vinctus, qui in seditione fecerat homicidium.
Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
8 Et cum ascendisset turba, cœpit rogare, sicut semper faciebat illis.
Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
9 Pilatus autem respondit eis, et dixit: Vultis dimittam vobis regem Iudæorum?
Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
10 Sciebat enim quod per invidiam tradidissent eum summi sacerdotes.
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
11 Pontifices autem concitaverunt turbam, ut magis Barabbam dimitteret eis.
А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
12 Pilatus autem iterum respondens, ait illis: Quid ergo vultis faciam regi Iudæorum?
Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
13 At illi iterum clamaverunt: Crucifige eum.
Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“
14 Pilatus vero dicebat illis: Quid enim mali fecit? At illi magis clamabant: Crucifige eum.
Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
15 Pilatus autem volens populo satisfacere, dimisit illis Barabbam, et tradidit Iesum flagellis cæsum, ut crucifigeretur.
Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
16 Milites autem duxerunt eum in atrium prætorii, et convocant totam cohortem,
Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
17 et induunt eum purpura, et imponunt ei plectentes spineam coronam.
І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
18 Et cœperunt salutare eum: Ave rex Iudæorum.
І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
19 Et percutiebant caput eius arundine: et conspuebant eum, et ponentes genua, adorabant eum.
І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
20 Et postquam illuserunt ei, exuerunt illum purpura, et induerunt eum vestimentis suis: et educunt illum ut crucifigerent eum.
І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
21 Et angariaverunt prætereuntem quempiam, Simonem Cyrenæum venientem de villa, patrem Alexandri, et Rufi, ut tolleret crucem eius.
І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
22 Et perducunt illum in Golgotha locum: quod est interpretatum Calvariæ locus.
І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
23 Et dabant ei bibere myrrhatum vinum: et non accepit.
І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
24 Et crucifigentes eum, diviserunt vestimenta eius, mittentes sortem super eis, quis quid tolleret.
І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
25 Erat autem hora tertia: et crucifixerunt eum.
Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.
26 Et erat titulus causæ eius inscriptus: REX IUDÆORUM.
І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
27 Et cum eo crucifigunt duos latrones: unum a dextris, et alium a sinistris eius.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
28 Et impleta est scriptura, quæ dicit: Et cum iniquis reputatus est.
І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
29 Et prætereuntes blasphemabant eum, moventes capita sua, et dicentes: Vah qui destruis templum Dei, et in tribus diebus reædificas:
А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
30 salvum fac temetipsum descendens de cruce.
зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“
31 Similiter et summi sacerdotes illudentes, ad alterutrum cum scribis dicebant: Alios salvos fecit, seipsum non potest salvum facere.
Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
32 Christus rex Israel descendat nunc de cruce, ut videamus, et credamus. Et qui cum eo crucifixi erant, convitiabantur ei.
Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
33 Et facta hora sexta, tenebræ factæ sunt per totam terram usque in horam nonam.
А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
34 Et hora nona exclamavit Iesus voce magna, dicens: Eloi, eloi, lamma sabacthani? quod est interpretatum: Deus meus, Deus meus, ut quid dereliquisti me?
О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
35 Et quidam de circumstantibus audientes, dicebant: Ecce Eliam vocat.
Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
36 Currens autem unus, et implens spongiam aceto, circumponensque calamo, potum dabat ei, dicens: Sinite, videamus si veniat Elias ad deponendum eum.
А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
37 Iesus autem emissa voce magna expiravit.
А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
38 Et velum templi scissum est in duo, a summo usque deorsum.
І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
39 Videns autem Centurio, qui ex adverso stabat, quia sic clamans expirasset, ait: Vere hic homo Filius Dei erat.
А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
40 Erant autem et mulieres de longe aspicientes: inter quas erat Maria Magdalene, et Maria Iacobi minoris, et Ioseph mater, et Salome:
Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
41 et cum esset in Galilæa, sequebantur eum, et ministrabant ei, et aliæ multæ, quæ simul cum eo ascenderant Ierosolymam.
що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
42 Et cum iam sero esset factum (quia erat parasceve, quod est ante Sabbatum)
А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
43 venit Ioseph ab Arimathæa nobilis decurio, qui et ipse erat expectans regnum Dei, et audacter introivit ad Pilatum, et petiit corpus Iesu.
прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
44 Pilatus autem mirabatur si iam obiisset. Et accersito centurione, interrogavit eum si iam mortuus esset.
А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
45 Et cum cognovisset a centurione, donavit corpus Ioseph.
І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
46 Ioseph autem mercatus sindonem, et deponens eum involvit sindone, et posuit eum in monumento, quod erat excisum de petra, et advolvit lapidem ad ostium monumenti.
А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
47 Maria autem Magdalene, et Maria Ioseph aspiciebant ubi poneretur.
Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.
