詩篇 78

1 アサフのマスキールの歌 わが民よ、わが教を聞き、わが口の言葉に耳を傾けよ。

Пісня навча́льна Асафова.

2 わたしは口を開いて、たとえを語り、いにしえからの、なぞを語ろう。

нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!

3 これはわれらがさきに聞いて知ったこと、またわれらの先祖たちがわれらに語り伝えたことである。

Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —

4 われらはこれを子孫に隠さず、主の光栄あるみわざと、その力と、主のなされたくすしきみわざとをきたるべき代に告げるであろう。

того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!

5 主はあかしをヤコブのうちにたて、おきてをイスラエルのうちに定めて、その子孫に教うべきことをわれらの先祖たちに命じられた。

Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,

6 これは次の代に生れる子孫がこれを知り、みずから起って、そのまた子孫にこれを伝え、

щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.

7 彼らをして神に望みをおき、神のみわざを忘れず、その戒めを守らせるためである。

І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.

8 またその先祖たちのようにかたくなで、そむく者のやからとなり、その心が定まりなく、その魂が神に忠実でないやからとならないためである。

І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.

9 エフライムの人々は武装し、弓を携えたが、戦いの日に引き返した。

Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:

10 彼らは神の契約を守らず、そのおきてにしたがって歩むことを拒み、

вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,

11 神がなされた事と、彼らに示されたくすしきみわざとを忘れた。

і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.

12 神はエジプトの地と、ゾアンの野でくすしきみわざを彼らの先祖たちの前に行われた。

Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:

13 神は海を分けて彼らを通らせ、水を立たせて山のようにされた。

Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;

14 昼は雲をもって彼らを導き、夜は、よもすがら火の光をもって彼らを導かれた。

і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;

15 神は荒野で岩を裂き、淵から飲むように豊かに彼らに飲ませ、

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.

16 また岩から流れを引いて、川のように水を流れさせられた。

Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.

17 ところが彼らはなお神にむかって罪をかさね、荒野でいと高き者にそむき、

Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,

18 おのが欲のために食物を求めて、その心のうちに神を試みた。

і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.

19 また彼らは神に逆らって言った、「神は荒野に宴を設けることができるだろうか。

І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“

20 見よ、神が岩を打たれると、水はほとばしりいで、流れがあふれた。神はまたパンを与えることができるだろうか。民のために肉を備えることができるだろうか」と。

Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“

21 それゆえ、主は聞いて憤られた。火はヤコブにむかって燃えあがり、怒りはイスラエルにむかって立ちのぼった。

Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,

22 これは彼らが神を信ぜず、その救の力を信用しなかったからである。

бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.

23 しかし神は上なる大空に命じて天の戸を開き、

А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,

24 彼らの上にマナを降らせて食べさせ、天の穀物を彼らに与えられた。

і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:

25 人は天使のパンを食べた。神は彼らに食物をおくって飽き足らせられた。

Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!

26 神は天に東風を吹かせ、み力をもって南風を導かれた。

Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —

27 神は彼らの上に肉をちりのように降らせ、翼ある鳥を海の砂のように降らせて、

і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,

28 その宿営のなか、そのすまいのまわりに落された。

і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.

29 こうして彼らは食べて、飽き足ることができた。神が彼らにその望んだものを与えられたからである。

І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!

30 ところが彼らがまだその欲を離れず、食物がなお口の中にあるうちに、

Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,

31 神の怒りが彼らにむかって立ちのぼり、彼らのうちの最も強い者を殺し、イスラエルのうちのえり抜きの者を打ち倒された。

а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.

32 すべてこれらの事があったにもかかわらず、彼らはなお罪を犯し、そのくすしきみわざを信じなかった。

Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,

33 それゆえ神は彼らの日を息のように消えさせ、彼らの年を恐れをもって過ごさせられた。

— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.

34 神が彼らを殺されたとき、彼らは神をたずね、悔いて神を熱心に求めた。

Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,

35 こうして彼らは、神は彼らの岩、いと高き神は彼らのあがないぬしであることを思い出した。

і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.

36 しかし彼らはその口をもって神にへつらい、その舌をもって神に偽りを言った。

І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,

37 彼らの心は神にむかって堅実でなく、神の契約に真実でなかった。

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.

38 しかし神はあわれみに富まれるので、彼らの不義をゆるして滅ぼさず、しばしばその怒りをおさえて、その憤りをことごとくふり起されなかった。

Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,

39 また神は、彼らがただ肉であって、過ぎ去れば再び帰りこぬ風であることを思い出された。

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!

40 幾たび彼らは野で神にそむき、荒野で神を悲しませたことであろうか。

Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!

41 彼らはかさねがさね神を試み、イスラエルの聖者を怒らせた。

І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —

42 彼らは神の力をも、神が彼らをあだからあがなわれた日をも思い出さなかった。

вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,

43 神はエジプトでもろもろのしるしをおこない、ゾアンの野でもろもろの奇跡をおこない、

як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,

44 彼らの川を血に変らせて、その流れを飲むことができないようにされた。

і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.

45 神ははえの群れを彼らのうちに送って彼らを食わせ、かえるを送って彼らを滅ぼされた。

Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.

46 また神は彼らの作物を青虫にわたし、彼らの勤労の実をいなごにわたされた。

А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.

47 神はひょうをもって彼らのぶどうの木を枯らし、霜をもって彼らのいちじく桑の木を枯らされた。

Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.

48 神は彼らの家畜をひょうにわたし、彼らの群れを燃えるいなずまにわたされた。

І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.

49 神は彼らの上に激しい怒りと、憤りと、恨みと、悩みと、滅ぼす天使の群れとを放たれた。

Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.

50 神はその怒りのために道を設け、彼らの魂を死から免れさせず、そのいのちを疫病にわたされた。

Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.

51 神はエジプトですべてのういごを撃ち、ハムの天幕で彼らの力の初めの子を撃たれた。

І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.

52 こうして神はおのれの民を羊のように引き出し、彼らを荒野で羊の群れのように導き、

І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.

53 彼らを安らかに導かれたので彼らは恐れることがなかった。しかし海は彼らの敵をのみつくした。

І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.

54 神は彼らをその聖地に伴い、その右の手をもって獲たこの山に伴いこられた。

І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.

55 神は彼らの前からもろもろの国民を追い出し、その地を分けて嗣業とし、イスラエルの諸族を彼らの天幕に住まわせられた。

І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.

56 しかし彼らはいと高き神を試み、これにそむいて、そのもろもろのあかしを守らず、

Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,

57 そむき去って、先祖たちのように真実を失い、狂った弓のようにねじれた。

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.

58 彼らは高き所を設けて神を怒らせ、刻んだ像をもって神のねたみを起した。

І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.

59 神は聞いて大いに怒り、イスラエルを全くしりぞけられた。

Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,

60 神は人々のなかに設けた幕屋なるシロのすまいを捨て、

і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

61 その力をとりことならせ、その栄光をあだの手にわたされた。

і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.

62 神はその民をつるぎにわたし、その嗣業にむかって大いなる怒りをもらされた。

І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:

63 火は彼らの若者たちを焼きつくし、彼らのおとめたちは婚姻の歌を失い、

його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,

64 彼らの祭司たちはつるぎによって倒れ、彼らのやもめたちは嘆き悲しむことさえしなかった。

його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.

65 そのとき主は眠った者のさめたように、勇士が酒によって叫ぶように目をさまして、

Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,

66 そのあだを撃ち退け、とこしえの恥を彼らに負わせられた。

і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!

67 神はヨセフの天幕をしりぞけ、エフライムの部族を選ばず、

Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,

68 ユダの部族を選び、神の愛するシオンの山を選ばれた。

а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!

69 神はその聖所を高い天のように建て、とこしえに基を定められた地のように建てられた。

І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.

70 神はそのしもべダビデを選んで、羊のおりから取り、

І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,

71 乳を与える雌羊の番をするところからつれて来て、その民ヤコブ、その嗣業イスラエルの牧者とされた。

від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —

72 こうして彼は直き心をもって彼らを牧し、巧みな手をもって彼らを導いた。

і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!