Salmi 78
1 Cantico di Asaf. Ascolta, popolo mio, il mio insegnamento; porgete gli orecchi alle parole della mia bocca!
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 Io aprirò la mia bocca per proferir parabole, esporrò i misteri de’ tempi antichi.
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 Quel che noi abbiamo udito e conosciuto, e che i nostri padri ci hanno raccontato,
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 non lo celeremo ai loro figliuoli; diremo alla generazione avvenire le lodi dell’Eterno, e la sua potenza e le maraviglie ch’egli ha operato.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 Egli stabilì una testimonianza in Giacobbe, e pose una legge in Israele, ch’egli ordinò ai nostri padri di far conoscere ai loro figliuoli,
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 perché fossero note alla generazione avvenire, ai figliuoli che nascerebbero, i quali alla loro volta le narrerebbero ai loro figliuoli,
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 ond’essi ponessero in Dio la loro speranza e non dimenticassero le opere di Dio, ma osservassero i suoi comandamenti;
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 e non fossero come i loro padri, una generazione caparbia e ribelle, una generazione dal cuore incostante, e il cui spirito non fu fedele a Dio.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 I figliuoli di Efraim, gente di guerra, buoni arcieri, voltaron le spalle il dì della battaglia.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 Non osservarono il patto di Dio, e ricusarono di camminar secondo la sua legge;
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 e dimenticarono le sue opere e i prodigi ch’egli avea loro fatto vedere.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 Egli avea compiuto maraviglie in presenza de’ loro padri, nel paese d’Egitto, nelle campagne di Zoan.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 Fendé il mare e li fece passare, e fermò le acque come in un mucchio.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 Di giorno li guidò con una nuvola, e tutta la notte con una luce di fuoco.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 Schiantò rupi nel deserto, e li abbeverò copiosamente, come da gorghi.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 Fece scaturire ruscelli dalla roccia e ne fece scender dell’acque a guisa di fiumi.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 Ma essi continuarono a peccare contro di lui, a ribellarsi contro l’Altissimo, nel deserto;
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 e tentarono Dio in cuor loro, chiedendo cibo a lor voglia.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 E parlarono contro Dio, dicendo: Potrebbe Dio imbandirci una mensa nel deserto?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Ecco, egli percosse la roccia e ne colarono acque, ne traboccaron torrenti; potrebb’egli darci anche del pane, e provveder di carne il suo popolo?
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Perciò l’Eterno, avendoli uditi, s’adirò fieramente, e un fuoco s’accese contro Giacobbe, e l’ira sua si levò contro Israele,
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 perché non aveano creduto in Dio, né avevano avuto fiducia nella sua salvazione;
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 eppure egli comandò alle nuvole di sopra, e aprì le porte del cielo,
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 e fece piover su loro manna da mangiare, e dette loro del frumento del cielo.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 L’uomo mangiò del pane dei potenti; egli mandò loro del cibo a sazietà.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 Fece levare in cielo il vento orientale, e con la sua potenza addusse il vento di mezzodì;
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 fece piover su loro della carne come polvere, degli uccelli alati, numerosi come la rena del mare;
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 e li fece cadere in mezzo al loro campo, d’intorno alle loro tende.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 Così essi mangiarono e furon ben satollati, e Dio mandò loro quel che aveano bramato.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 Non si erano ancora distolti dalle loro brame, avevano ancora il loro cibo in bocca,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 quando l’ira di Dio si levò contro loro, e ne uccise tra i più fiorenti, e abbatté i giovani d’Israele.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 Con tutto ciò peccarono ancora, e non credettero alle sue maraviglie.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 Ond’egli consumò i loro giorni in vanità, e i loro anni in ispaventi.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 Quand’ei li uccideva, essi lo ricercavano e tornavano bramosi di ritrovare Iddio;
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 e si ricordavano che Dio era la loro ròcca, l’Iddio altissimo il loro redentore.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 Essi però lo lusingavano con la loro bocca, e gli mentivano con la loro lingua.
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 Il loro cuore non era diritto verso lui, e non eran fedeli al suo patto.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 Ma egli, che è pietoso, che perdona l’iniquità e non distrugge il peccatore, più volte rattenne la sua ira, e non lasciò divampare tutto il suo cruccio.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 Ei si ricordò ch’essi erano carne, un fiato che passa e non ritorna.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 Quante volte si ribellarono a lui nel deserto, e lo contristarono nella solitudine!
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 E tornarono a tentare Iddio e a provocare il Santo d’Israele.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 Non si ricordaron più della sua mano, del giorno in cui egli li liberò dal nemico,
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 quando operò i suoi miracoli in Egitto, e i suoi prodigi nelle campagne di Zoan;
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 mutò i loro fiumi in sangue, e i loro rivi in guisa che non potean più bere;
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 mandò contro loro mosche velenose che li divoravano, e rane che li distruggevano;
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 dette il loro raccolto ai bruchi e la loro fatica alle locuste;
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 distrusse le loro vigne con la gragnuola e i loro sicomori coi grossi chicchi d’essa;
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 abbandonò il loro bestiame alla grandine e le lor gregge ai fulmini.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 Scatenò su loro l’ardore del suo cruccio, ira, indignazione e distretta, una torma di messaggeri di malanni.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 Dette libero corso alla sua ira; non preservò dalla morte la loro anima, ma abbandonò la loro vita alla pestilenza.
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 Percosse tutti i primogeniti d’Egitto, le primizie del vigore nelle tende di Cham;
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 ma fece partire il suo popolo a guisa di pecore, e lo condusse a traverso il deserto come una mandra.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 Lo guidò sicuramente sì che non ebbero da spaventarsi, mentre il mare inghiottiva i loro nemici.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 Li fece arrivare alla sua santa frontiera, alla montagna che la sua destra avea conquistato.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 Scacciò le nazioni dinanzi a loro, ne assegnò loro a sorte il paese quale eredità, e nelle tende d’esse fece abitare le tribù d’Israele.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 E nondimeno tentarono l’Iddio altissimo e si ribellarono e non osservarono le sue testimonianze.
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 Si trassero indietro e furono sleali come i loro padri; si rivoltarono come un arco fallace;
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 lo provocarono ad ira coi loro alti luoghi, lo mossero a gelosia con le loro sculture.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 Dio udì questo, e si adirò, prese Israele in grande avversione,
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 onde abbandonò il tabernacolo di Silo, la tenda ov’era dimorato fra gli uomini;
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 e lasciò menare la sua Forza in cattività, e lasciò cader la sua Gloria in man del nemico.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 Abbandonò il suo popolo alla spada, e s’adirò contro la sua eredità.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Il fuoco consumo i loro giovani, e le loro vergini non ebber canto nuziale.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 I loro sacerdoti caddero per la spada, e le loro vedove non fecer lamento.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Poi il Signore si risvegliò come uno che dormisse, come un prode che grida eccitato dal vino.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 E percosse i suoi nemici alle spalle, e mise loro addosso un eterno vituperio.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 Ma ripudiò la tenda di Giuseppe, e non elesse la tribù di Efraim;
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 ma elesse la tribù di Giuda, il monte di Sion ch’egli amava.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 Edificò il suo santuario a guisa de’ luoghi eccelsi, come la terra ch’egli ha fondata per sempre.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 Elesse Davide, suo servitore, lo prese dagli ovili;
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 lo trasse di dietro alle pecore lattanti, per pascere Giacobbe suo popolo, ed Israele sua eredità.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 Ed egli li pasturò secondo l’integrità del suo cuore, e li guidò con mano assennata.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
