Salmi 38
1 Salmo di Davide. Per far ricordare. O Eterno, non mi correggere nella tua ira, e non castigarmi nel tuo cruccio!
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 Poiché le tue saette si sono confitte in me, e la tua mano m’è calata addosso.
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 Non v’è nulla d’intatto nella mia carne a cagion della tua ira; non v’è requie per le mie ossa a cagion del mio peccato.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 Poiché le mie iniquità sorpassano il mio capo; son come un grave carico, troppo pesante per me.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 Le mie piaghe son fetide e purulenti per la mia follia.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Io son tutto curvo e abbattuto, vo attorno tuttodì vestito a bruno.
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 Poiché i miei fianchi son pieni d’infiammazione, e non v’è nulla d’intatto nella mia carne.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Son tutto fiacco e rotto; io ruggisco per il fremito del mio cuore.
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 Signore, ogni mio desiderio è nel tuo cospetto, e i miei sospiri non ti son nascosti.
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 Il mio cuore palpita, la mia forza mi lascia, ed anche la luce de’ miei occhi m’è venuta meno.
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 I miei amici, i miei compagni stan lontani dalla mia piaga, e i miei prossimi si fermano da lungi.
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 Quelli che cercan la mia vita mi tendono reti, e quelli che procurano il mio male proferiscon cose maligne e tutto il giorno meditano frodi.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 Ma io, come un sordo, non odo: son come un muto che non apre la bocca.
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 Son come un uomo che non ascolta, e nella cui bocca non è replica di sorta.
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 Poiché, in te io spero, o Eterno; tu risponderai, o Signore, Iddio mio!
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 Io ho detto: Non si rallegrino di me; e quando il mio piè vacilla, non s’innalzino superbi contro a me.
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 Perché io sto per cadere, e il mio dolore è del continuo davanti a me.
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 Io confesso la mia iniquità, e sono angosciato per il mio peccato.
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 Ma quelli che senza motivo mi sono nemici sono forti, quelli che m’odiano a torto son moltiplicati.
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 Anche quelli che mi rendon male per bene sono miei avversari, perché seguo il bene.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 O Eterno, non abbandonarmi; Dio mio, non allontanarti da me;
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 affrettati in mio aiuto, o Signore, mia salvezza!
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
