Salmi 132

1 Canto dei pellegrinaggi. Ricordati, o Eterno, a favor di Davide, di tutte le sue fatiche:

Пісня проча́н.

2 com’egli giurò all’Eterno e fece voto al Potente di Giacobbe, dicendo:

що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:

3 Certo, non entrerò nella tenda della mia casa, né salirò sul letto ove mi corico,

„Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,

4 non darò sonno ai miei occhi, né riposo alle mie palpebre,

не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,

5 finché abbia trovato un luogo per l’Eterno, una dimora per il Potente di Giacobbe.

аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!

6 Ecco abbiamo udito che l’Arca era in Efrata; l’abbiam trovata nei campi di Jaar.

Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.

7 Andiamo nella dimora dell’Eterno, adoriamo dinanzi allo sgabello de’ suoi piedi!

Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!

8 Lèvati, o Eterno, vieni al luogo del tuo riposo, tu e l’Arca della tua forza.

Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!

9 I tuoi sacerdoti siano rivestiti di giustizia, e giubilino i tuoi fedeli.

Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!

10 Per amor di Davide tuo servitore, non respingere la faccia del tuo unto.

Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.

11 L’Eterno ha fatto a Davide questo giuramento di verità, e non lo revocherà: Io metterò sul tuo trono un frutto delle tue viscere.

Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!

12 Se i tuoi figliuoli osserveranno il mio patto e la mia testimonianza che insegnerò loro, anche i loro figliuoli sederanno sul tuo trono in perpetuo.

Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“

13 Poiché l’Eterno ha scelto Sion, l’ha desiderata per sua dimora.

Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:

14 Questo è il mio luogo di riposo in eterno; qui abiterò, perché l’ho desiderata.

„То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —

15 Io benedirò largamente i suoi viveri, sazierò di pane i suoi poveri.

пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!

16 I suoi sacerdoti li vestirò di salvezza, e i suoi fedeli giubileranno con gran gioia.

Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.

17 Quivi farò crescere la potenza di Davide, e quivi terrò accesa una lampada al mio unto.

Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —

18 I suoi nemici li vestirò di vergogna, ma su di lui fiorirà la sua corona.

ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!