Proverbi 5
1 Figliuol mio, sta’ attento alla mia sapienza, inclina l’orecchio alla mia intelligenza,
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 affinché tu conservi l’accorgimento, e le tue labbra ritengano la scienza.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Poiché le labbra dell’adultera stillano miele, e la sua bocca è più morbida dell’olio;
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 ma la fine cui mena è amara come l’assenzio, è acuta come una spada a due tagli.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 Lungi dal prendere il sentiero della vita, le sue vie sono erranti, e non sa dove va.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Or dunque, figliuoli, ascoltatemi, e non vi dipartite dalle parole della mia bocca.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Tieni lontana da lei la tua via, e non t’accostare alla porta della sua casa,
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 per non dare ad altri il fiore della tua gioventù, e i tuoi anni al tiranno crudele;
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 perché degli stranieri non si sazino de’ tuoi beni, e le tue fatiche non vadano in casa d’altri;
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 perché tu non abbia a gemere quando verrà la tua fine, quando la tua carne e il tuo corpo saran consumati,
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 e tu non dica: “Come ho fatto a odiare la correzione, come ha potuto il cuor mio sprezzare la riprensione?
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 come ho fatto a non ascoltare la voce di chi m’ammaestrava, e a non porger l’orecchio a chi m’insegnava?
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 poco mancò che non mi trovassi immerso in ogni male, in mezzo al popolo ed all’assemblea”.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Bevi l’acqua della tua cisterna, l’acqua viva del tuo pozzo
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Le tue fonti debbon esse spargersi al di fuori? e i tuoi rivi debbon essi scorrer per le strade?
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Siano per te solo, e non per degli stranieri con te.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Sia benedetta la tua fonte, e vivi lieto con la sposa della tua gioventù.
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 Cerva d’amore, cavriola di grazia, le sue carezze t’inebrino in ogni tempo, e sii del continuo rapito nell’affetto suo.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 E perché, figliuol mio, t’invaghiresti d’un’estranea, e abbracceresti il seno della donna altrui?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Ché le vie dell’uomo stan davanti agli occhi dell’Eterno, il quale osserva tutti i sentieri di lui.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 L’empio sarà preso nelle proprie iniquità, e tenuto stretto dalle funi del suo peccato.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Egli morrà per mancanza di correzione, andrà vacillando per la grandezza della sua follia.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
