Proverbi 18

1 Chi si separa dagli altri cerca la propria soddisfazione e s’arrabbia contro tutto ciò ch’è profittevole.

Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.

2 Lo stolto prende piacere, non nella prudenza, ma soltanto nel manifestare ciò che ha nel cuore.

Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.

3 Quando viene l’empio, viene anche lo sprezzo; e, con la vergogna, viene l’obbrobrio.

З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.

4 Le parole della bocca d’un uomo sono acque profonde; la fonte di sapienza è un rivo che scorre perenne.

Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.

5 Non è bene aver per l’empio de’ riguardi personali, per far torto al giusto nel giudizio.

Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.

6 Le labbra dello stolto menano alle liti, e la sua bocca chiama le percosse.

Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.

7 La bocca dello stolto è la sua rovina, e le sue labbra sono un laccio per l’anima sua.

Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.

8 Le parole del maldicente son come ghiottonerie, e penetrano fino nell’intimo delle viscere.

Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.

9 Anche colui ch’è infingardo nel suo lavoro è fratello del dissipatore.

Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.

10 Il nome dell’Eterno è una forte torre; il giusto vi corre, e vi trova un alto rifugio.

Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.

11 I beni del ricco son la sua città forte; son come un’alta muraglia… nella sua immaginazione.

Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.

12 Prima della rovina, il cuor dell’uomo s’innalza, ma l’umiltà precede la gloria.

Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.

13 Chi risponde prima d’aver ascoltato, mostra la sua follia, e rimane confuso.

Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!

14 Lo spirito dell’uomo lo sostiene quand’egli è infermo; ma lo spirito abbattuto chi lo solleverà?

Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?

15 Il cuore dell’uomo intelligente acquista la scienza, e l’orecchio dei savi la cerca.

Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.

16 I regali che uno fa gli apron la strada e gli dànno adito ai grandi.

Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.

17 Il primo a perorare la propria causa par che abbia ragione; ma vien l’altra parte, e scruta quello a fondo.

Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.

18 La sorte fa cessare le liti e decide fra i grandi.

Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.

19 Un fratello offeso è più inespugnabile d’una città forte; e le liti tra fratelli son come le sbarre d’un castello.

Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.

20 Col frutto della sua bocca l’uomo sazia il corpo; si sazia col provento delle sue labbra.

Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.

21 Morte e vita sono in potere della lingua; chi l’ama ne mangerà i frutti.

Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.

22 Chi ha trovato moglie ha trovato un bene e ha ottenuto un favore dall’Eterno.

Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.

23 Il povero parla supplicando, il ricco risponde con durezza.

Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.

24 Chi ha molti amici li ha per sua disgrazia; ma v’è tale amico, ch’è più affezionato d’un fratello.

Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.