Lamentazioni 5

1 Ricordati, Eterno, di quello che ci è avvenuto! Guarda e vedi il nostro obbrobrio!

Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —

2 La nostra eredità è passata a degli stranieri, le nostre case, a degli estranei.

наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!

3 Noi siam diventati orfani, senza padre, le nostre madri son come vedove.

Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!

4 Noi beviamo la nostr’acqua a prezzo di danaro, le nostre legna ci vengono a pagamento.

Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.

5 Col collo carico noi siamo inseguiti, siamo spossati, non abbiamo requie.

У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!

6 Abbiam teso la mano verso l’Egitto e verso l’Assiria, per saziarci di pane.

До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!

7 I nostri padri hanno peccato, e non sono più; e noi portiamo la pena delle loro iniquità.

Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!

8 Degli schiavi dominano su noi, e non v’è chi ci liberi dalle loro mani.

Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.

9 Noi raccogliamo il nostro pane col rischio della nostra vita, affrontando la spada del deserto.

Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.

10 La nostra pelle brucia come un forno, per l’arsura della fame.

Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,

11 Essi hanno disonorato le donne in Sion, le vergini nelle città di Giuda.

Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.

12 I capi sono stati impiccati dalle loro mani, la persona de’ vecchi non è stata rispettata.

Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.

13 I giovani han portato le macine, i giovanetti han vacillato sotto il carico delle legna.

Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.

14 I vecchi hanno abbandonato la porta, i giovani la musica dei loro strumenti.

Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,

15 La gioia de’ nostri cuori è cessata, le nostre danze son mutate in lutto.

втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.

16 La corona ci è caduta dal capo; guai a noi, poiché abbiamo peccato!

Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —

17 Per questo langue il nostro cuore, per questo s’oscuran gli occhi nostri:

тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,

18 perché il monte di Sion è desolato, e vi passeggian le volpi.

через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.

19 Ma tu, o Eterno, regni in perpetuo; il tuo trono sussiste d’età in età.

Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:

20 Perché ci dimenticheresti tu in perpetuo, e ci abbandoneresti per un lungo tempo?

Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

21 Facci tornare a te, o Eterno, e noi torneremo! Ridonaci de’ giorni come quelli d’un tempo!

Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!

22 Ché, ora, tu ci hai veramente reietti, e ti sei grandemente adirato contro di noi!

Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?