Giobbe 8

1 Allora Bildad di Suach rispose e disse:

І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:

2 “Fino a quando terrai tu questi discorsi e saran le parole della tua bocca come un vento impetuoso?

„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?

3 Iddio perverte egli il giudizio? L’Onnipotente perverte egli la giustizia?

Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?

4 Se i tuoi figliuoli han peccato contro lui, egli li ha dati in balìa del loro misfatto;

Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!

5 ma tu, se ricorri a Dio e implori grazia dall’Onnipotente,

Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,

6 se proprio sei puro e integro, certo egli sorgerà in tuo favore, e restaurerà la dimora della tua giustizia.

якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,

7 Così sarà stato piccolo il tuo principio, ma la tua fine sarà grande oltre modo.

і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!

8 Interroga le passate generazioni, rifletti sull’esperienza de’ padri;

Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —

9 giacché noi siam d’ieri e non sappiamo nulla; i nostri giorni sulla terra non son che un’ombra;

бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —

10 ma quelli certo t’insegneranno, ti parleranno, e dal loro cuore trarranno discorsi.

отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:

11 Può il papiro crescere ove non c’è limo? Il giunco viene egli su senz’acqua?

Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?

12 Mentre son verdi ancora, e senza che li si tagli, prima di tutte l’erbe, seccano.

Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:

13 Tale la sorte di tutti quei che dimenticano Dio, e la speranza dell’empio perirà.

отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,

14 La sua baldanza è troncata, la sua fiducia e come una tela di ragno.

бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність

15 Egli s’appoggia alla sua casa, ma essa non regge; vi s’aggrappa, ma quella non sta salda.

На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.

16 Egli verdeggia al sole, e i suoi rami si protendono sul suo giardino;

Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —

17 le sue radici s’intrecciano sul mucchio delle macerie, penetra fra le pietre della casa.

на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:

18 Ma divelto che sia dal suo luogo, questo lo rinnega e gli dice: “Non ti ho mai veduto!”

Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!

19 Ecco il gaudio che gli procura la sua condotta! E dalla polvere altri dopo lui germoglieranno.

Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.

20 No, Iddio non rigetta l’uomo integro, ne porge aiuto a quelli che fanno il male.

Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,

21 Egli renderà ancora il sorriso alla tua bocca, e sulle tue labbra metterà canti d’esultanza.

аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...

22 Quelli che t’odiano saran coperti di vergogna, e la tenda degli empi sparirà”.

Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“