Giobbe 6

1 Allora Giobbe rispose e disse:

А Йов відповів та й сказав:

2 “Ah, se il mio travaglio si pesasse, se le mie calamità si mettessero tutte insieme sulla bilancia!

„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,

3 Sarebbero trovati più pesanti che la sabbia del mare. Ecco perché le mie parole sono temerarie.

то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!

4 Ché le saette dell’Onnipotente mi trafiggono, lo spirito mio ne sugge il veleno; i terrori di Dio si schierano in battaglia contro me.

Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...

5 L’asino salvatico raglia forse quand’ha l’erba davanti? mugghia forse il bue davanti alla pastura?

Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6 Si può egli mangiar ciò ch’è scipito e senza sale? c’è qualche gusto in un chiaro d’uovo?

Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?

7 L’anima mia rifiuta di toccare una simil cosa, essa è per me come un cibo ripugnante.

Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.

8 Oh, m’avvenisse pur quello che chiedo, e mi desse Iddio quello che spero!

О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!

9 Volesse pure Iddio schiacciarmi, stender la mano e tagliare il filo de’ miei giorni!

О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —

10 Sarebbe questo un conforto per me, esulterei nei dolori ch’egli non mi risparmia; giacché non ho rinnegato le parole del Santo.

то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!

11 Che è mai la mia forza perch’io speri ancora? Che fine m’aspetta perch’io sia paziente?

Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?

12 La mia forza è essa forza di pietra? e la mia carne, carne di rame?

Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?

13 Non son io ridotto senza energia, e non m’è forse tolta ogni speranza di guarire?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?

14 Pietà deve l’amico a colui che soccombe, quand’anche abbandoni il timor dell’Onnipotente.

Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.

15 Ma i fratelli miei si son mostrati infidi come un torrente, come l’acqua di torrenti che passano.

Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,

16 Il ghiaccio li rende torbidi, e la neve vi si scioglie;

темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.

17 ma passato il tempo delle piene, svaniscono; quando sentono il caldo, scompariscono dal loro luogo.

Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.

18 Le carovane che si dirigon là mutano strada, s’inoltran nel deserto, e vi periscono.

Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.

19 Le carovane di Tema li cercavan collo sguardo, i viandanti di Sceba ci contavan su,

Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.

20 ma furon delusi nella loro fiducia; giunti sul luogo, rimasero confusi.

І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.

21 Tali siete divenuti voi per me: vedete uno che fa orrore, e vi prende la paura.

Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!

22 V’ho forse detto: “Datemi qualcosa” o “co’ vostri beni fate un donativo a favor mio”,

Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,

23 o “liberatemi dalla stretta del nemico, o “scampatemi di man dei prepotenti”?

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“

24 Ammaestratemi, e mi starò in silenzio; fatemi capire in che cosa ho errato.

Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.

25 Quanto sono efficaci le parole rette! Ma la vostra riprensione che vale?

Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?

26 Volete dunque biasimar delle parole? Ma le parole d’un disperato se le porta il vento!

Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,

27 Voi sareste capaci di trar la sorte sull’orfano, e di contrattare il vostro amico!

і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!

28 Ma pure vi piaccia di rivolgervi a guardarmi, e vedete s’io vi menta in faccia.

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.

29 Mutate consiglio! Non vi sia in voi iniquità! Mutate consiglio, la mia giustizia sussiste.

Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!

30 V’è qualche iniquità sulla mia lingua? Il mio palato non distingue più quel ch’è male?

Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?