Proverbi 27

1 Non gloriarti del giorno di domani; Perciocchè tu non sai ciò che il giorno partorirà.

Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.

2 Loditi lo strano, e non la tua propria bocca; Lo straniero, e non le tue proprie labbra.

Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.

3 Le pietre [son] pesanti, e la rena [è] grave; Ma l'ira dello stolto [è] più pesante che amendue quelle cose.

Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.

4 La collera [è] una cosa crudele, e l'ira una cosa strabocchevole; E chi potrà durar davanti alla gelosia?

Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?

5 Meglio vale riprensione palese, Che amore occulto.

Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.

6 Le ferite di chi ama [son] leali; Ma i baci di chi odia [sono] simulati.

Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.

7 La persona satolla calca il favo [del miele]; Ma alla persona affamata ogni cosa amara [è] dolce.

Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.

8 Quale [è] l'uccelletto, che va ramingo fuor del suo nido, Tale [è] l'uomo che va vagando fuor del suo luogo.

Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.

9 L'olio odorifero [e] il profumo rallegrano il cuore; Così [fa] la dolcezza dell'amico dell'uomo per consiglio cordiale.

Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.

10 Non lasciare il tuo amico, nè l'amico di tuo padre; E non entrare in casa del tuo fratello nel giorno della tua calamità; Meglio [vale] un vicino presso, che un fratello lontano.

Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!

11 Figliuol mio, sii savio, e rallegra il mio cuore; Ed io avrò che rispondere a colui che mi farà vituperio.

Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.

12 L' [uomo] avveduto, veggendo il male, si nasconde; [Ma] gli scempi passano oltre, e ne portano la pena.

Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.

13 Prendi pure il vestimento di chi ha fatta sicurtà per lo strano; E prendi pegno da lui per la straniera.

Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.

14 Chi benedice il suo prossimo ad alta voce, Levandosi la mattina a buon'ora, [Ciò] gli sarà reputato in maledizione.

Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.

15 Un gocciolar continuo in giorno di gran pioggia, E una donna rissosa, è tutt'uno.

Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:

16 Chi vuol tenerla serrata, pubblica di [voler] serrar del vento, E dell'olio nella sua man destra.

хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.

17 Il ferro si pulisce col ferro; Così l'uomo pulisce la faccia del suo prossimo.

Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.

18 Chi guarda il fico ne mangia il frutto; Così chi guarda il suo signore sarà onorato.

Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.

19 Come l'acqua [rappresenta] la faccia alla faccia; Così il cuor dell'uomo [rappresenta l'uomo] all'uomo.

Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.

20 Il sepolcro, e il luogo della perdizione, non son giammai satolli; Così anche giammai non si saziano gli occhi dell'uomo. (Sheol h7585)

Шео́л й Аваддо́н не наси́тяться, — не наси́тяться й очі люди́ни. (Sheol h7585)

21 La coppella [è] per l'argento, e il fornello per l'oro; Ma l'uomo [è provato] per la bocca che lo loda.

Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.

22 Avvegnachè tu pestassi lo stolto in un mortaio, Col pestello, per mezzo del grano infranto, La sua follia non si dipartirebbe però da lui.

Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!

23 Abbi diligentemente cura delle tue pecore, Metti il cuor tuo alle mandre.

До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,

24 Perciocchè i tesori non [durano] in perpetuo; E la corona [è ella] per ogni età?

бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?

25 Il fieno nasce, e l'erbaggio spunta, E le erbe de' monti son raccolte.

Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —

26 Gli agnelli [son] per lo tuo vestire, E i becchi [sono] il prezzo di un campo.

будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,

27 E l'abbondanza del latte delle capre è per tuo cibo, [E] per cibo di casa tua, E per lo vitto delle tue serventi.

і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.