Lamentazioni 5

1 RICORDATI, Signore, di quello che ci è avvenuto; Riguarda, e vedi li nostro vituperio.

Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —

2 La nostra eredità [è] stata trasportata agli stranieri, [E] le nostre case a' forestieri.

наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!

3 Noi siam divenuti orfani, senza padre; [E] le nostre madri come donne vedove.

Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!

4 Noi abbiam bevuta la nostra acqua per danari, Le nostre legne ci sono state vendute a prezzo.

Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.

5 Noi abbiam sofferta persecuzione sopra il nostro collo; Noi ci siamo affannati, e non abbiamo avuto alcun riposo.

У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!

6 Noi abbiam porta la mano agli Egizi, [Ed] agli Assiri, per saziarci di pane.

До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!

7 I nostri padri hanno peccato, e non sono [più]; Noi abbiam portate le loro iniquità.

Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!

8 De' servi ci hanno signoreggiati; Non [vi è stato] alcuno che [ci] abbia riscossi di man loro.

Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.

9 Noi abbiamo addotta la nostra vittuaglia A rischio della nostra vita, per la spada del deserto.

Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.

10 La nostra pelle è divenuta bruna come un forno, Per l'arsure della fame.

Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,

11 Le donne sono state sforzate in Sion, E le vergini nelle città di Giuda.

Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.

12 I principi sono stati impiccati per man di coloro; Non si è avuta riverenza alle facce de' vecchi.

Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.

13 I giovani hanno portata la macinatura, E i fanciulli son caduti per le legne.

Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.

14 I vecchi hanno abbandonato le porte, E i giovani i loro suoni.

Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,

15 La gioia del nostro cuore è cessata, I nostri balli sono stati cangiati in duolo.

втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.

16 La corona del nostro capo è caduta; Guai ora a noi! perciocchè abbiam peccato.

Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —

17 Per questo il cuor nostro è languido; Per queste cose gli occhi nostri sono scurati.

тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,

18 Egli è perchè il monte di Sion è deserto, [Sì che] le volpi vi passeggiano.

через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.

19 Tu, Signore, dimori in eterno; Il tuo trono [è stabile] per ogni età.

Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:

20 Perchè ci dimenticheresti in perpetuo? [Perchè] ci abbandoneresti per lungo tempo?

Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

21 O Signore, convertici a te, e noi sarem convertiti: Rinnova i nostri giorni, come [erano] anticamente.

Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!

22 Perciocchè, ci hai tu del tutto riprovati? Sei tu adirato contro a noi fino all'estremo?

Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?