Salmi 35

1 Signore, giudica chi mi accusa, combatti chi mi combatte. Di Davide.

Давидів.

2 Afferra i tuoi scudi e sorgi in mio aiuto.

візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!

3 Vibra la lancia e la scure contro chi mi insegue, dimmi: «Sono io la tua salvezza».

Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!

4 Siano confusi e coperti di ignominia quelli che attentano alla mia vita; retrocedano e siano umiliati quelli che tramano la mia sventura.

Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.

5 Siano come pula al vento e l'angelo del Signore li incalzi;

Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;

6 la loro strada sia buia e scivolosa quando li insegue l'angelo del Signore.

нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —

7 Poiché senza motivo mi hanno teso una rete, senza motivo mi hanno scavato una fossa.

бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!

8 Li colga la bufera improvvisa, li catturi la rete che hanno tesa, siano travolti dalla tempesta.

Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!

9 Io invece esulterò nel Signore per la gioia della sua salvezza.

А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!

10 Tutte le mie ossa dicano: «Chi è come te, Signore, che liberi il debole dal più forte, il misero e il povero dal predatore?».

Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.

11 Sorgevano testimoni violenti, mi interrogavano su ciò che ignoravo,

Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,

12 mi rendevano male per bene: una desolazione per la mia vita.

віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!

13 Io, quand'erano malati, vestivo di sacco, mi affliggevo col digiuno, riecheggiava nel mio petto la mia preghiera.

А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.

14 Mi angustiavo come per l'amico, per il fratello, come in lutto per la madre mi prostravo nel dolore.

Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.

15 Ma essi godono della mia caduta, si radunano, si radunano contro di me per colpirmi all'improvviso. Mi dilaniano senza posa,

А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,

16 mi mettono alla prova, scherno su scherno, contro di me digrignano i denti.

з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.

17 Fino a quando, Signore, starai a guardare? Libera la mia vita dalla loro violenza, dalle zanne dei leoni l'unico mio bene.

Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!

18 Ti loderò nella grande assemblea, ti celebrerò in mezzo a un popolo numeroso.

Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!

19 Non esultino su di me i nemici bugiardi, non strizzi l'occhio chi mi odia senza motivo.

Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,

20 Poiché essi non parlano di pace, contro gli umili della terra tramano inganni.

бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,

21 Spalancano contro di me la loro bocca; dicono con scherno: «Abbiamo visto con i nostri occhi!».

свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“

22 Signore, tu hai visto, non tacere; Dio, da me non stare lontano.

Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!

23 Dèstati, svègliati per il mio giudizio, per la mia causa, Signore mio Dio.

Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,

24 Giudicami secondo la tua giustizia, Signore mio Dio, e di me non abbiano a gioire.

розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,

25 Non pensino in cuor loro: «Siamo soddisfatti!». Non dicano: «Lo abbiamo divorato».

нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.

26 Sia confuso e svergognato chi gode della mia sventura, sia coperto di vergogna e d'ignominia chi mi insulta.

Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!

27 Esulti e gioisca chi ama il mio diritto, dica sempre: «Grande è il Signore che vuole la pace del suo servo».

Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“

28 La mia lingua celebrerà la tua giustizia, canterà la tua lode per sempre.

А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!