לוּקָס 1
| אחרי אשר רבים הואילו לחבר ספור המעשים אשר נאמנו בשלמות בתוכנו׃ | 1 |
Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
| כאשר מסרום לנו הראים אתם בעיניהם מתחלה ואשר היו משרתי הדבר׃ | 2 |
як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
| חשבתי לטוב גם אני החפש כל הדברים היטב מראשיתם לכתבם אליך בסדר תאופילוס האדיר׃ | 3 |
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
| למען תדע קשט האמרים אשר חנכת בם׃ | 4 |
щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
| כהן היה בימי הורדוס מלך יהודה זכריה שמו ממשמרת אביה ולו אשה מבנות אהרן ושמה אלישבע׃ | 5 |
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
| ושניהם היו צדיקים לפני האלהים והלכי תם בכל מצות יהוה ובחקתיו׃ | 6 |
І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
| ולא היה להם ילד כי אלישבע עקרה ושניהם באו בימים׃ | 7 |
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
| ויהי היום ויכהן לפני אלהים בסדר משמרתו׃ | 8 |
І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
| וכמשפט עבודת הכהנים יצא גורלו להקטיר קטרת ויבא אל היכל יהוה׃ | 9 |
за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
| וכל קהל העם היו מתפללים בחוץ בעת הקטרת׃ | 10 |
Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
| וירא אליו מלאך יהוה עמד לימין מזבח הקטרת׃ | 11 |
І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
| ויבהל זכריה בראותו אתו ואימה נפלה עליו׃ | 12 |
І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
| ויאמר אליו המלאך אל תירא זכריהו כי נשמעה תפלתך ואלישבע אשתך תלד לך בן וקראת שמו יוחנן׃ | 13 |
А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
| והיה לך לשמחה וגיל ורבים ישמחו בהולדו׃ | 14 |
І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
| כי גדול יהיה לפני יהוה ויין ושכר לא ישתה ורוח הקדש ימלא בעודנו בבטן אמו׃ | 15 |
Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
| ורבים מבני ישראל ישיב אל יהוה אלהיהם׃ | 16 |
І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
| והוא ילך לפניו ברוח אליהו ובגבורתו להשיב את לב אבות על בנים ואת הסוררים לתבונת הצדיקים להעמיד ליהוה עם מתקן׃ | 17 |
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
| ויאמר זכריה אל המלאך במה אדע זאת כי אני זקנתי ואשתי באה בימים׃ | 18 |
І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
| ויען המלאך ויאמר אליו אני גבריאל העומד לפני האלהים ושלוח אנכי לדבר אליך ולבשרך את זאת׃ | 19 |
А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
| והנה תאלם ולא תוכל לדבר עד היום אשר תהיה זאת תחת כי לא האמנת בדברי אשר ימלאו למועדם׃ | 20 |
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
| והעם היה מחכה לזכריה ויתמהו כי אחר בהיכל׃ | 21 |
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
| ויהי בצאתו לא יכל לדבר אליהם וידעו כי מראה ראה בהיכל וירמז להם ועודנו נאלם׃ | 22 |
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
| ויהי כאשר מלאו ימי עבדתו וילך לו אל ביתו׃ | 23 |
І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
| ויהי אחרי הימים האלה ותהר אלישבע אשתו ותתחבא חמשה חדשים ותאמר׃ | 24 |
А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
| ככה עשה לי יהוה בימי פקדו אותי לאסף את חרפתי בתוך בני אדם׃ | 25 |
„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
| ויהי בחדש הששי וישלח המלאך גבריאל מאת האלהים גלילה אל עיר אשר שמה נצרת׃ | 26 |
А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
| אל בתולה מארשה לאיש אשר שמו יוסף מבית דוד ושם הבתולה מרים׃ | 27 |
до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
| ויבא המלאך אליה החדרה ויאמר שלום לך אשת חן יהוה עמך ברוכה את בנשים׃ | 28 |
І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
| והיא בראותה נבהלה לדברו ותאמר בלבה מה היא הברכה הזאת׃ | 29 |
Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
| ויאמר לה המלאך אל תיראי מרים כי מצאת חן לפני האלהים׃ | 30 |
А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
| והנך הרה וילדת בן וקראת את שמו ישוע׃ | 31 |
І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
| והוא גדול יהיה ובן עליון יקרא ויהוה אלהים יתן לו את כסא דוד אביו׃ | 32 |
Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
| ועל בית יעקב ימלך לעולם ועד ולמלכותו אין קץ׃ (aiōn g165) | 33 |
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“. (aiōn g165)
| ותאמר מרים אל המלאך איך תהיה זאת ואני אינני ידעת איש׃ | 34 |
А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
| ויען המלאך ויאמר אליה רוח הקדש תבוא עליך וגבורת עליון תצל עליך על כן גם לקדוש הילוד יקרא בן אלהים׃ | 35 |
І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
| והנה אלישבע קרובתך אשר קראו לה עקרה גם היא הרתה בן בזקנתה וזה לה החדש הששי׃ | 36 |
А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
| כי לא יפלא מאלהים כל דבר׃ | 37 |
Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
| ותאמר מרים הנני שפחת יהוה יהי לי כדברך ויצא מאתה המלאך׃ | 38 |
А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
| ותקם מרים בימים ההם ותמהר ללכת ההרה אל עיר יהודה׃ | 39 |
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
| ותבא בית זכריה ותברך את אלישבע׃ | 40 |
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
| ויהי כשמע אלישבע את ברכת מרים וירקד הילד במעיה ותמלא אלישבע רוח הקדש׃ | 41 |
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
| ותקרא בקול גדול ותאמר ברוכה את בנשים וברוך פרי בטנך׃ | 42 |
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
| ומאין לי זאת אשר אם אדני באה אלי׃ | 43 |
І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
| כי קול ברכתך בא באזני והנה רקד בשמחה הילד במעי׃ | 44 |
Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
| ואשרי המאמינה כי המלא תמלא אשר דבר לה מאת יהוה׃ | 45 |
Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
| ותאמר מרים רוממה נפשי את יהוה׃ | 46 |
А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
| ותגל רוחי באלהי ישעי׃ | 47 |
і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
| אשר ראה בעני אמתו כי הנה מעתה כל הדרות יאשרוני כי גדלות עשה לי שדי וקדוש שמו׃ | 48 |
що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
| 49 |
бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
| וחסדו לדור דורים על יראיו׃ | 50 |
і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
| גבורות עשה בזרעו פזר גאים במזמות לבבם׃ | 51 |
Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
| הרס נדיבים מכסאותו וירם שפלים׃ | 52 |
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
| רעבים מלא טוב ועשירים שלח ריקם׃ | 53 |
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
| תמך בישראל עבדו לזכר את רחמיו׃ | 54 |
Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
| כאשר דבר אל אבותינו לאברהם ולזרעו עד עולם׃ (aiōn g165) | 55 |
як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“ (aiōn g165)
| ותשב מרים עמה כשלשה חדשים ותשב לביתה׃ | 56 |
І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
| וימלאו ימי אלישבע ללדת ותלד בן׃ | 57 |
А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
| וישמעו שכניה וקרוביה כי הגדיל יהוה את חסדו עמה וישמחו אתה׃ | 58 |
І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
| ויהי ביום השמיני ויבאו למול את הילד ויקראו אתו זכריה על שם אביו׃ | 59 |
І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
| ותען אמו ותאמר לא כי יוחנן יקרא׃ | 60 |
І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
| ויאמרו אליה אין איש במשפחתך אשר נקרא בשם הזה׃ | 61 |
А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
| וירמזו אל אביו לדעת מה השם אשר יחפץ להקרא לו׃ | 62 |
І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
| וישאל לוח ויכתב עליו לאמר יוחנן שמו ויתמהו כלם׃ | 63 |
Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
| ויפתח פיו ולשונו פתאם וידבר ויברך את האלהים׃ | 64 |
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
| ותפל אימה על כל שכניהם ויספר כל הדברים האלה בכל הרי יהודה׃ | 65 |
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
| וישימו כל השמעים אל לבם לאמר מה אפוא יהיה הילד הזה ויד יהוה היתה עמו׃ | 66 |
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
| וימלא זכריה אביו רוח הקדש וינבא לאמר׃ | 67 |
Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
| ברוך יהוה אלהי ישראל כי פקד את עמו וישלח לו פדות׃ | 68 |
„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
| וירם לנו קרן ישועה בבית דוד עבדו׃ | 69 |
Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
| כאשר דבר בפי נביאיו הקדושים אשר מעולם׃ (aiōn g165) | 70 |
як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх, (aiōn g165)
| ישועה מאיבינו ומיד כל שנאינו׃ | 71 |
що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
| לעשות חסד עם אבותינו ולזכר את ברית קדשו׃ | 72 |
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
| את השבועה אשר נשבע לאברהם אבינו׃ | 73 |
що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
| להצילנו מיד איבינו ולתתנו לעבדו בלי פחד׃ | 74 |
щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
| בתמים ובצדקה לפניו כל ימי חיינו׃ | 75 |
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
| ואתה הילד נביא עליון תקרא כי לפני יהוה תלך לפנות את דרכיו׃ | 76 |
Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
| לתת דעת הישועה לעמו בסליחת חטאתיהם׃ | 77 |
щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
| ברחמי חסד אלהינו אשר בהם פקדנו הנגה ממרום׃ | 78 |
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
| להאיר לישבי חשך וצלמות ולהכין את רגלינו אל דרך השלום׃ | 79 |
щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
| ויגדל הילד ויחזק ברוח ויהי במדברות עד יום הראתו אל ישראל׃ | 80 |
А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
